Капецитабін STADA (Capecitabine) 500 мг, 120 таблеток

КАПЕЦИТАБІН (CAPECITABINE)
 

Склад:
діюча речовина: капецитабін;
1 таблетка містить 150 мг або 500 мг капецитабіну;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;
оболонка:
для 150 мг – Opadry Pink 03A84408 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий          (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), тальк);
для 500 мг – Opadry Pink 03A84598 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий          (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), тальк).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 150 мг світло-персикового кольору, капсулоподібної  форми, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою з гравіруванням «H» з одного боку і «6» - з іншого;
таблетки по 500 мг коричнювато-рожевого кольору, капсулоподібної  форми, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою з гравіруванням «H» з одного боку і «3» - з іншого.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти.
Код АТХ L01B С06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Капецитабін – похідне фторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, який активується у тканині пухлини і чинить на неї селективну цитотоксичну дію. Сам капецитабін не чинить цитотоксичної дії, однак перетворюється у цитотоксичну сполуку – фторурацил (5-ФУ). Утворення 5-ФУ відбувається у тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора тимідинфосфорилази, що, таким чином, зводить до мінімуму системний вплив 5-ФУ на здорові тканини організму.
Послідовна ферментна біотрансформація капецитабіну у 5-ФУ утворює у клітинах пухлини його вищі концентрації, ніж у навколишніх здорових тканинах. Після перорального прийому капецитабіну хворим на рак товстої кишки концентрація 5-ФУ у тканині пухлини вища, ніж у здорових тканинах, у 3,2 раза. Відношення концентрацій 5-ФУ у тканині пухлини і плазмі – 21,4, відношення його концентрації у здорових тканинах і в плазмі – 8,9. Активність тимідинфосфорилази в первинній колоректальній пухлині в 4 рази вища, ніж у навколишніх здорових тканинах.
У пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, товстої кишки, шийки матки і яєчників міститься більше тимідинфосфорилази, що здатна перетворювати 5'-ДФУР (5'-дезокси-5-фторуридин) у 5-ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.
Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують 5-ФУ у 5-фтор-2-дезоксіуридину монофосфат (ФдУМФ) і 5-фторуридину трифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти ушкоджують клітини шляхом двох різних механізмів. По-перше, ФдУМФ і фолатний кофактор N5"10-метилентетрагідрофолат зв’язуються з тимідилатсинтазою (ТС) з утворенням ковалентно зв'язаного третинного комплексу. Цей зв'язок пригнічує утворення тимідилату з урацилу. Тимідилат є необхідним попередником тимідину трифосфату, який, у свою чергу, дуже важливий для синтезу ДНК, тому що недостатність цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу. По-друге, в процесі синтезу РНК транскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити в неї ФУТФ замість уридину трифосфату (УТФ). Ця метаболічна помилка порушує процесинг РНК і синтез білка.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після перорального прийому капецитабін швидко та повністю всмоктується, після чого проходить його біотрансформація в метаболіти 5'-дезокси-5-фторцитидин (5'-ДФЦТ) і 5'-ДФУР. Прийом їжі зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, проте не має значного впливу на величину площі під кривою «концентрація-час» (AUC) 5'-ДФУР і наступного метаболіту 5-ФУ. При призначенні препарату у дозі 1250 мг/м2 після прийому їжі на 14-й день максимальні концентрації Сmax капецитабіну, 5'-ДФЦР, 5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ становили відповідно 4,47, 3,05, 12,1, 0,95 і 5,46 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації Тmax дорівнює 1,50, 2,00, 2,00, 2,00 і 3,34 год, a AUC – 7,75, 7,24, 24,6, 2,03 і 36,3 мкг х год/мл відповідно.
Зв'язок з білками
Для капецитабіну, 5'-ДФЦТ, 5'-ДФУР і 5-ФУ зв'язок з білками (головним чином з альбуміном) становить відповідно 54 %, 10 %, 62 % і 10 %.
Метаболізм
Метаболізується у печінці під дією карбоксилестерази до метаболіту 5'-ДФЦТ, який потім трансформується в 5'-ДФУР під дією цитидиндезамінази, що знаходиться в основному у печінці та пухлинних тканинах. Концентрації 5-ФУ і його активних фосфорильованих анаболітів у пухлині значно перевищують рівні в здорових тканинах, за рахунок чого забезпечується відносна селективність цитотоксичного ефекту. AUC для 5-ФУ у 6-22 рази менша, ніж після внутрішньовенного струминного введення 5-ФУ у дозі 600 мг/м2 Метаболіти капецитабіну стають цитотоксичними тільки після перетворювання у 5-ФУ і анаболіти 5-ФУ.
Потім 5-ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів – дигідро-5-фторурацилу (ФУН2), 5-фторуреїдопропіонової кислоти (ФУПК) і а-фтор-(3-аланіну (ФБАЛ); цей процес проходить під впливом дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції.
Виведення Період напіввиведення (Т1/2) капецитабіну, 5'-ДФЦР, 5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ становить відповідно 0,85, 1,11, 0,66, 0,76 і 3,23 години. Фармакокінетика капецитабіну вивчалася для діапазону доз 502-3514 мг/м2/день. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5'-ДФЦТ і 5'-ДФУР на 1-й і 14-й день однакові. AUC 5-ФУ збільшується до 14-го дня на 30-35 % і більше не підвищується (22-й день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичні параметри капецитабіну і його метаболітів, за винятком 5-ФУ, мають дозозалежний характер.
Після перорального прийому метаболіти капецитабіну в основному виводяться із сечею. Екскреція із сечею – 95,5 %, з калом – 2,6 %. Основним метаболітом у сечі є ФБАЛ, який становить 57 % від прийнятої дози. Приблизно 3 % прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому стані.
Комбінована терапія
У ході досліджень  фармакокінетики не було виявлено впливу Капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу та паклітакселу (Cmax та AUC) та впливу доцетакселу та паклітакселу на фармакокінетику Капецитабіну та 5'-ДФУР (найбільш важливого метаболіту капецитабіну).
Фармакокінетика в особливих клінічних групах.
Стать, наявність чи відсутність метастазів у печінку до початку лікування, індекс загального стану пацієнта, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність АЛТ і ACT у хворих на рак товстої кишки не мали достовірного впливу на фармакокінетику 5Г-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ.
Хворі з метастатичним ураженням печінки. У хворих із легким і помірним ступенем порушення функції печінки, обумовленим метастазами, клінічно значущих змін фармакокінетики капецитабіну не спостерігається. Дані з фармакокінетики у хворих з тяжким порушенням функції печінки відсутні.
Хворі з порушенням функції нирок. При різному ступені (від легкого до тяжкого) ниркової недостатності фармакокінетика незміненого препарату і 5-ФУ не залежать від кліренсу креатиніну (КК). КК впливає на величину AUC 5'-ДФУР (збільшення AUC на 35 % – при зниженні КК на 50 %) і ФБАЛ (збільшення AUC на 114 % при зниженні КК на 50 %). ФБАЛ – метаболіт, що не має антипроліферативної активності; 5'-ДФУР – безпосередній попередник 5-ФУ.
Літній вік. Вік не впливає на фармакокінетику 5'-ДФУР і 5-ФУ. AUC ФБАЛ збільшується у хворих віком від 65 років (збільшення віку на 20 % супроводжувалося збільшенням AUC ФБАЛ на 15 %), що, імовірно, зумовлено зміною функції нирок.
Клінічні характеристики.
Показання.
Рак молочної залози:
– місцевий розповсюджений чи метастазуючий рак молочної залози, у поєднанні з доцетакселом після неефективної хіміотерапії, що включає препарати антрациклінового ряду.
– місцевий розповсюджений чи метастазуючий рак молочної залози після неефективної хіміотерапії, що включає таксани і препарати антрациклінового ряду, або при наявності протипоказання до терапії антрациклінами.
Рак ободової кишки, колоректальний рак:
– рак ободової кишки, в ад’ювантній терапії.
– препарат першого ряду для лікування колоректального раку з метастазами.
Рак стравоходу та шлунка:
-препарат першого ряду для лікування розповсюдженого раку стравоходу та шлунка.
Протипоказання.
Тяжкі, у тому числі неочікувані, реакції на лікування фторпіримідином. Гіперчутливість до капецитабіну або до будь-якого компонента препарату, або до фторурацилу. Відомий дефіцит дигідропіримідиндегідрогенази. Тяжка лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Тяжкі порушення функції печінки. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Одночасний прийом соривудину або його структурних аналогів типу бривудину.
Особливі заходи безпеки.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності. Надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.
Особливості застосування.
Терапію капецитабіном проводять під пильним контролем лікаря. Не можна проводити лікування препаратом в комбінації з іншим лікарським засобом, якщо такий протипоказаний.
Токсична дія, що залежить від дози: діарея, біль у животі, нудота, стоматит, долонно-підошовний синдром (синоніми – долонно-підошовна еритродизестезія або периферична еритема, спричинена хіміотерапією). Більшість небажаних ефектів оборотні і не потребують повної відміни препарату, хоча може виникнути необхідність у корекції дози або тимчасовій відміні препарату.
Діарея. Капецитабін може спричинити діарею, іноді тяжку. Хворих з тяжкою діареєю слід ретельно спостерігати, проводячи їм регідратацію і відновлення втрати електролітів при дегідратації. За показанням якомога раніше рекомендується призначати стандартні протидіарейні препарати (наприклад, лоперамід). Діарея ІІ ступеня за критеріями Національного онкологічного інституту Канади (NCIC СТС, версія 2) визначається як збільшення кількості дефекацій до 4-6 разів на добу чи дефекації вночі; діарея ІІІ ступеня – як збільшення кількості дефекацій до 7-9 разів на добу чи нетримання калу і мальабсорбція. Діарея ІV ступеня визначається як збільшення кількості дефекацій ≥ 10/добу або масивна діарея з домішками крові, або необхідність призначення парентеральних вливань. При необхідності дозу препарату слід зменшити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Дегідратація. Необхідно попереджувати розвиток дегідратації та здійснювати корекцію дегідратації у разі її виникнення. Дегідратація може швидко розвинутись у хворих з анорексією, астенією, нудотою, блюванням чи діареєю. При появі дегідратації ІІ ступеня (або вище) лікування препаратом необхідно негайно припинити та провести корекцію дегідратації. Відновлення лікування можливе при адекватній корекції дегідратації. Корекція дози у разі виникнення преципітуючих побічних явищ проводиться за необхідності.
Долонно-підошовний синдром (синоніми – долонно-підошовна еритродизестезія або периферична еритема, спричинена хіміотерапією). Проявом шкірної токсичності є розвиток долонно-підошовного синдрому І-ІІІ ступенів токсичності. Час до появи синдрому при монотерапії становить від 11 до 360 днів, у середньому – 79 днів.
Долонно-підошовний синдром І ступеня не порушує щоденної активності хворого і проявляється онімінням, парестезіями, дизестезіями, поколюванням або почервонінням долонь і/або підошов, дискомфортом.
Долонно-підошовний синдром ІІ ступеня проявляється болісним почервонінням і набряками кисті рук і/або підошов, викликаний цими проявами дискомфорт порушує щоденну активність хворого. Долонно-підошовний синдром ІІІ ступеня визначається як волога десквамація, утворення виразок, поява пухирів і гострий біль долонь та/або підошов та/або тяжкий дискомфорт, що не дає можливості пацієнтам пересуватися.
У разі появи долонно-підошовного синдрому ІІ або ІІІ ступеня прийом капецитабіну слід припинити до зникнення симптомів або їх зменшення до І ступеня; при наступній появі синдрому ІІІ ступеня дозу капецитабіну потрібно зменшити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Хворим, які одночасно отримують Капецитабін і цисплатин, застосування вітаміну B6 (піридоксин) з метою симптоматичного чи вторинного профілактичного лікування долонно-підошовного синдрому не рекомендується, оскільки це може призвести до зниження ефективності цисплатину.
Кардіотоксичність.  Спектр кардіотоксичності при лікуванні капецитабіном аналогічний такому при застосуванні інших фторпіримідинів і включає інфаркт міокарда, стенокардію, аритмії, кардіогенний шок, раптову смерть, зупинку серця, серцеву недостатність і зміни ЕКГ. Ці побічні ефекти частіше характерні для хворих на ішемічну хворобу серця. При застосуванні препарату повідомлялось про випадки серцевих аритмій, стенокардії, інфаркту міокарда, серцевої недостатності, кардіоміопатії. При призначенні Капецитабіну пацієнтам із клінічно значущим захворюванням серця, аритміями і стенокардією необхідно виявляти обережність.
Гіпо- чи гіперкальціємія. Під час лікування препаратом повідомлялося про гіпо- чи гіперкальціємію.
Захворювання центральної чи периферичної нервової системи. При призначенні Капецитабіну пацієнтам із захворюванням центральної чи периферичної нервової системи, наприклад метастазами в головний мозок чи невропатією, необхідно виявляти обережність.
Цукровий діабет або порушення рівня електролітів. При призначенні Капецитабіну пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням рівня електролітів необхідно виявляти обережність, оскільки застосування капецитабіну може призводити до погіршання їх стану.
Антикоагулянти – похідні кумарину. У ході дослідження взаємодії спостерігалося суттєве збільшення середньої величини площі під кривою «концентрація-час» (AUC) S-варфарину (на 57 %), що свідчить про наявність взаємодії, вірогідно, в результаті пригнічення капецитабіном цитохрому Р450 2С9 ізоферменту. Хворим, які одночасно приймають капецитабін і пероральні антикоагулянти – похідні кумарину, необхідно проводити детальний моніторинг показників згортання крові (міжнародне нормалізоване співвідношення чи протромбіновий час) і підбирати дозу антикоагулянту.
Порушення функції печінки. У зв’язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності для хворих з порушенням функції печінки необхідно ретельно моніторувати застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості незалежно від наявності чи відсутності метастазів у печінку. Якщо в результаті лікування капецитабіном спостерігається гіпербілірубінемія, що перевищує верхню межу норми більш ніж у 3 рази, або підвищується активність печінкових амінотрансфераз (АЛТ, ACT) більше ніж у 2,5 раза порівняно з верхньою межею норми, застосування капецитабіну слід припинити. Лікування капецитабіном можна відновити при зниженні рівня білірубіну і активності печінкових трансаміназ нижче за вказані межі.
Порушення функції нирок. Частота виникнення побічних реакцій ІІІ та ІV ступеня у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну – 30-50 мл/хв) підвищена порівняно із загальною групою пацієнтів.
Оскільки препарат містить лактозу як допоміжну речовину, пацієнтам із вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа, порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати препарат.
Застосування пацієнтам літнього віку.
У хворих з метастазуючим колоректальним раком віком 60-79 років, які отримували препарат у режимі монотерапії, частота виникнення шлунково-кишкової токсичності була подібною такій у групі пацієнтів у цілому. У хворих віком понад 80 років явища шлунково-кишкової токсичності (діарея, нудота та блювання) ІІІ та ІV ступенів розвивалися частіше, ніж у молодих. При застосуванні препарату в комбінації з іншими лікарськими засобами у хворих літнього віку (≥ 65 років) відзначалася більша частота небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності, які призвели до відміни лікування, порівняно з хворими більш молодшого віку. При лікуванні препаратом у комбінації з доцетакселом у хворих старше 60 років відзначалося збільшення частоти небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності, серйозних побічних явищ, пов’язаних з лікуванням, та ранньої відміни лікування у зв’язку з побічними явищами порівняно з такими у хворих віком до 60 років.
Хворі літнього віку з порушеннями функції нирок
Хворих з порушенням функції нирок, яким призначено Капецитабін, необхідно ретельно спостерігати. Частота побічних явищ ІІІ та ІV ступеня тяжкості, пов’язаних із застосуванням 5-ФУ, була вищою у хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв).
Хворі літнього віку з порушеннями функції печінки
Хворих з порушенням функції печінки, яким призначено Капецитабін, необхідно ретельно спостерігати. Влив порушення функції печінки, не зумовленого метастазами в печінку чи тяжким порушенням функції нирок, на розподіл препарату  невідомий.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Капецитабін слід вважати потенційним тератогеном для людини. Застосування препарату  вагітним не вивчалося, однак, базуючись на фармакологічних та токсикологічних властивостях препарату, можна припустити, що застосування Капецитабіну може бути шкідливим для плода при застосуванні вагітним. У ході дослідженнь репродуктивної токсичності у тварин капецитабін спричиняв ембріолетальність та тератогенність, які є очікуваними ефектами похідних фторпіримідину. У період вагітності застосовувати препарат не слід. Якщо препарат призначають у період вагітності чи вагітність настає у пацієнтки, яка вже приймає цей препарат, її слід попередити про можливу небезпеку для плода. Жінкам репродуктивного віку необхідно рекомендувати уникати вагітності під час лікування препаратом.
Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко. У грудному молоці лактуючих тварин були виявлені значні кількості метаболітів капецитабіну. Тому при лікуванні Капецитабіном не рекомендується немовлят годувати груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Препарат має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Капецитабін може спричинити запаморочення, слабкість і нудоту.
Спосіб застосування та дози.
Стандартне дозування
Препарат приймають перорально, не пізніше ніж через 30 хвилин після вживання їжі, запиваючи водою.
Монотерапія.
Рак ободової кишки, колоректальний рак та рак молочної залози: рекомендована добова доза Капецитабіну становить 2 500 мг/м2 поверхні тіла і застосовується у вигляді тритижневих циклів: приймають щодня протягом 2 тижнів, після чого роблять тижневу перерву. Сумарну добову дозу препарату розподіляють на два прийоми (по 1250 мг/м2 поверхні тіла зранку і ввечері).
Комбінована терапія.
Рак молочної залози: по 1250 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою перервою у комбінаціїі з доцетакселом (75 мг/м2 1 раз у 3 тижні). Премедикація проводиться перед введенням доцетакселу відповідно до інструкції для застосування доцетакселу.
Рак ободової кишки, колоректальний рак, рак шлунка та стравоходу: у режимі комбінованого лікування початкову дозу препарату необхідно зменшити до 800-1000 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою чи до 625 мг/м2 2 рази на добу при безперервному застосуванні. Включення біологічного препарату у схему комбінованого застосування не вплинуло на початкову дозу препарату. Загальна рекомендована тривалість ад’ювантної терапії у пацієнтів з раком ободової кишки ІІІ стадії становить 6 місяців.
Протиблювотні засоби та премедикацію для забезпечення адекватної гідратації призначають пацієнтам, які отримують препарат у комбінації з цисплатином чи оксаліплатином перед введенням цисплатину відповідно до інструкції для застосування цисплатину та оксаліплатину.
Дозу препарату розраховують за площею поверхні тіла. У таблицях 1, 2 наведено розрахунки стандартної та зниженої доз (див. «Корекція дози у процесі лікування») для початкової дози препарату 1250 мг/м2 чи 1000 мг/м2.
Корекція дози у процесі лікування
Загальні рекомендації
Явища токсичності при лікуванні Капецитабіном можна усунути симптоматичною терапією чи зміною дози препарату (перервавши лікування чи зменшивши дозу препарату). Якщо дозу довелося зменшити, надалі її не збільшують.
При явищах токсичності, які, на думку лікаря, малоймовірно стануть серйозними чи будуть загрожувати життю, застосування препарату можна продовжувати в тій самій дозі, не перериваючи лікування та не зменшуючи дозу препарату.
При токсичності І ступеня корегувати дозу не потрібно. При токсичності II або III ступеня прийом Капецитабіну слід припинити до зникнення токсичності або зменшення симптоматики до I ступеня. Прийом Капецитабіну можна відновити у повній дозі чи з корекцією відповідно до нижченаведених рекомендацій (таблиця 3). При розвитку ознак токсичності IV ступеня лікування слід припинити до зменшення симптоматики (до І ступеня), після чого застосування препарату відновлюють у дозі, що становить 50 % від початкової. Пацієнтів, які отримують лікування Капецитабіну, необхідно попередити, що лікування потрібно припинити у разі розвитку помірних або тяжких токсичних реакцій. Якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів капецитабіну, то пропущені дози не потрібно застосовувати додатково, а просто продовжувати заплановані цикли терапії.
Гематологічна токсичність
Хворим із вихідним рівнем нейтрофілів < 1,5 х 109/л та/або з тромбоцитів <100 х 109/л не можна призначати терапію капецитабіном. Терапію слід призупинити при виникненні гематологічної токсичності ІІІ та ІV ступеня тяжкості.
У таблиці 3 наводяться рекомендації щодо зміни дози у разі розвитку токсичних явищ відповідно до критеріїв ознак токсичності, що часто зустрічаються у клінічній практиці. Критерії розроблені Національним онкологічним інститутом Канади (NCIC СТС, версія 1).
Загальна комбінована терапія
Зміну дози при виникненні явищ токсичності при застосуванні Капецитабіну у комбінації з іншими лікарськими засобами необхідно проводити відповідно до таблиці 3 для капецитабіну та відповідно до інструкцій для медичного застосування інших лікарських засобів.
На початку курсу лікування при необхідності відстрочення терапії Капецитабіном чи іншим лікарським засобом слід відстрочити також призначення інших препаратів до періоду можливості призначення всіх компонентів схеми.
При виникненні токсичних явищ під час лікування, які, на думку лікаря, не пов’язані із застосуванням капецитабіну, терапію Капецитабіном необхідно продовжувати та провести корекцію дози інших лікарських засобів-компонентів схеми відповідно до інструкцій для медичного застосування.
У разі необхідності відміни інших лікарських засобів-компонентів схеми лікування Капецитабіном можна продовжити при досягненні необхідних умов для повторного призначення препарату
Указані рекомендації стосуються всіх показань для застосування та всіх груп пацієнтів.
Корекція дози в особливих випадках
Хворі з порушеннями функції печінки, зумовленим метастазами
Для хворих із метастазами в печінці та легким або помірним порушенням функції печінки змінювати початкову дозу не потрібно. Однак таких пацієнтів потрібно ретельно спостерігати. У пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки препарат не вивчався.
Хворі з порушеннями функції нирок
Для хворих з вихідною помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) рекомендовано зменшити початкову дозу до 75 % від стандартної (1250 мг/м2). Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну 51-80 мл/хв) корекція дози не потрібна.
При виникненні побічних явищ ІІ, ІІІ чи ІV ступеня рекомендований ретельний моніторинг та негайна відміна лікування абозміна дози відповідно до таблиці 3. При зниженні рівня креатиніну менше 30 мл/хв лікування Капецитабіном необхідно припинити. Рекомендації щодо корекції дози при помірній нирковій недостатності однакові як при монотерапії капецитабіном, так і при комбінованій терапії. Рекомендації щодо розрахунку дози наведені в таблицях 1 та 2.
Хворі літнього віку
Коригування початкової дози при монотерапії капецитабіном не потрібне. Проте у хворих віком понад 80 років явища ІІІ та ІV ступенів токсичності розвивалися частіше, ніж у молодих пацієнтів.
Рекомендується ретельний моніторинг стану хворих літнього віку. При застосуванні Капецитабіну в комбінації з іншими лікарськими засобами у хворих літнього віку (≥ 65 років) відзначалася більша частота небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності, які призвели до відміни лікування, порівняно з такою у хворих  молодшого віку.
При лікуванні Капецитабіном у комбінації з доцетакселом у хворих віком понад 60 років відзначалося збільшення частоти небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності. Пацієнтам цієї вікової категорії при комбінованому лікуванні Капецитабіном та доцетакселом рекомендується зменшити початкову дозу Капецитабіном до 75 % (950 мг/м2 двічі на добу). Розрахунки наведені у таблиці 2.
При лікуванні Капецитабіном у комбінації з іринотеканом хворим віком до65 років рекомендується зменшити початкову дозу Капецитабіну до 800 мг/м2 двічі на добу.
Діти.
Безпека і ефективність препарату для дітей не вивчалися.
Передозування.
Симптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, мукозит, подразнення шлунково-кишкового тракту та кровотечі, а також пригнічення кісткового мозку. Лікування симптоматичне.
Побічні реакції.
Загальний профіль безпеки Капецитабіна базується на основі даних більше 3000 пацієнтів, які отримували лікування препаратом в режимі монотерапії чи в комбінації з різними схемами хіміотерапії для різних показань для застосування. Профіль безпеки монотерапії препарату при метастатичному раку молочної залози, метастатичному колоректальному раку та раку ободової кишки в ад’ювантній терапії є порівнянним.
Найбільш частими та/чи клінічно значимими побічними реакціями, пов’язаними з лікуванням, були реакції з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, нудота, блювання, біль у животі, стоматит), долонно-підошовний синдром (долонно-підошовна еритродизестезія), слабість, астенія, анорексія, кардіотоксичніть, прогресування порушення ниркової функції у пацієнтів з нирковою недостатністю, тромбоз/емболія.
Побічні реакції, які, на думку дослідника, розглядались як можливо, ймовірно чи віддалено пов’язані із застосуванням препарату, були отримані у клінічних дослідженнях монотерапії препарату (в режимі ад’ювантної терапії раку ободової кишки, лікування метастазуючого колоректального раку та метастазуючого раку молочної залози) та в клінічних дослідженнях застосування препарату у комбінації з різними схемами хіміотерапії для різних комбінацій.
Для опису частоти побічних реакцій використовуються наступні категорії: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 5/100 до <1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до <1/100).
Монотерапія Капецитабіном
Профіль безпеки монотерапії препаратом порівнянний у хворих, які отримували ад’ювантну терапію раку ободової кишки та у хворих, які отримували лікування метастазуючого колоректального раку та метастазуючого раку молочної залози.
Критерії токсичності наведені відповідно до Національного онкологічного інституту Канади (NCIC СТС, версія 1).
Інфекції та інвазії: побічні реакції, пов’язані з пригніченням кісткового мозку, порушенням функції імунної системи і/або розривами слизових оболонок, таких як місцеві та загальні системні інфекції (в тому числі бактеріальної, вірусної та грибкової етіології).
Часті – герпес (вірусна інфекція), назофарингіт, інфекції нижніх дихальних шляхів; нечасті – сепсис, інфекції сечових шляхів, целюліт (запалення пухкої клітковини), тонзиліт, фарингіт, кандидоз ротової порожнини, грип, гастроентерит, грибкова інфекція, інфекція, абсцес зубів.
Окремі побічні реакції
Долонно-підошовний синдром
При застосуванні Капецитабіну у дозі 1250 мг/м2 двічі на добу протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою долонно-підошовний синдром усіх ступенів тяжкості в дослідженнях монотерапії (ад’ювантної терапії раку ободової кишки, лікування метастазуючого колоректального раку, лікування раку молочної залози) реєструвався у 53-60 % пацієнтів та у 63 % хворих із метастазуючим раком молочної залози у групі лікування капецитабіном/доцетакселом. При застосуванні капецитабіну в дозі 1000 мг/м2 двічі на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою перервою долонно-підошовний синдром усіх ступенів тяжкості спостерігався у 22-30 % хворих, які отримували комбіноване лікування з капецитабіном.
Долонно-підошовний синдром усіх ступенів тяжкості при застосуванні капецитабіну у режимі монотерапії або комбінованого лікування з різними схемами хіміотерапії при різних показаннях для застосування (рак ободової кишки, колоректальний рак, рак шлунка, рак молочної залози) виникав у 43 % хворих у середньому через 239 днів після початку лікування капецитабіном. З підвищеним ризиком розвитку долонно-підошовного синдрому статистично достовірно були пов’язані такі коваріанти: збільшення початкової дози капецитабіну (у грамах), зменшення кумулятивної дози капецитабіну (0,1*кг), збільшення відносної інтенсивності дози у перші 6 тижнів лікування, збільшення тривалості лікування (тижні), збільшення віку пацієнта (приріст на 10 років), жіноча стать, добрий початковий загальний статус пацієнта (0 проти ≥ 1).
Діарея
Виникнення діареї під час лікування препаратом спостерігалося у 50 % хворих. За результатами мета-аналізу 14 клінічних досліджень, з підвищеним ризиком розвитку діареї статистично достовірно були пов’язані такі коваріанти: збільшення початкової дози капецитабіну (у грамах), збільшення тривалості лікування (тижні), збільшення віку пацієнта (приріст на 10 років), жіноча стать. Зі зниженням ризику розвитку діареї статистично достовірно були пов’язані такі коваріанти: збільшення кумулятивної дози капецитабіну (0,1*кг) та відносної інтенсивності дози у перші 6 тижнів лікування.
Кардіотоксичність
Окрім вказаних кардіальних побічних реакцій, були зареєстровані такі побічні реакції з частотою менше 0,1 %: кардіоміопатія, серцева недостатність, шлуночкові екстрасистоли, раптова смерть.
Енцефалопатія
Окрім указаних побічних реакцій, монотерапія Капецитабіном асоціювалась із виникненням енцефалопатії з частотою менше 0,1 %.
Побічні реакції в особливих групах пацієнтів
Хворі літнього віку: у пацієнтів віком ≥ 60 років, які отримували монотерапію Капецитабіном та комбіноване лікування Капецитабіном та доцетакселом, спостерігався підвищений ризик частоти виникнення побічних реакцій ІІІ та ІV ступеня та серйозних побічних реакцій, пов’язаних із лікуванням, порівняно з таким у пацієнтів віком <60 років. У більшої кількості пацієнтів віком ≥ 60 років, які отримували комбіноване лікування Капецитабіном та доцетакселом, спостерігалося більш раннє припинення лікування внаслідок побічних реакцій порівняно з пацієнтами віком <60 років.
У ході дослідженнь було відзначено, що з віком (збільшення віку на 10 років) спостерігалося статистично достовірне збільшення ризику розвитку долонно-підошовного синдрому та діареї, а також зниження ризику розвитку нейтропенії.
Стать
Жіноча стать статистично достовірно асоціюється з підвищеним ризиком розвитку долонно-підошовного синдрому та діареї, а також зниженням ризику розвитку нейтропенії.
Хворі з порушенням функції нирок
У хворих з порушенням функції нирок до початку лікування, які отримували монотерапію Капецитабіном (з приводу колоректального раку), спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій ІІІ і ІV ступеня, пов’язаних із лікуванням, порівняно з такими хворими з нормальною функцією нирок (36 % – у хворих без порушення функції нирок, 41 % – у хворих з нирковою недостатністю легкого ступеня та 54 % – у хворих з помірною нирковою недостатністю). У хворих з помірною нирковою недостатністю частіше виникала необхідність у зниженні дози (44 %) порівняно з 33 % та 32 % хворих без ниркової недостатності та нирковою недостатністю легкого ступеня відповідно та частіше спостерігалася передчасна відміна лікування (у 21% хворих під час перших двох курсів) порівняно з 5 % та 8 % у хворих з відсутністю порушення функції нирок та нирковою недостатністю легкого ступеня.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 25 °С у недоступному для дітей місці.

Увага! Це не повна версія інстркції!

Написати відгук