Неупро (Neupro) 2 мг/24 год пластир, 28 шт

Виробник: UCB Pharma (Бельгия)
Наявність: В наявності
Ціна: 4237 грн.
4038 грн.

Кількість: - +
   - або -   

НЕУПРО (NEUPRO)
 

Склад.
Діюча речовина: rotigotine;
1 пластир   містить:
4,5 мг ротиготину/10см2 і вивільняє протягом 24 годин 2 мг ротиготину;
9 мг ротиготину/20см2  і вивільняє протягом 24 годин  4 мг ротиготину;
13,5 мг ротиготину/30см2  і вивільняє протягом 24 годин  6 мг ротиготину;
18 мг ротиготину/40см2  і вивільняє протягом 24 годин 8 мг ротиготину;
допоміжні   речовини: силіконовий адгезив BIO-PSA Q7-4301, силіконовий адгезив BIO-PSA Q7-4201, повідон, натрію мета бісульфіт (Е 223), аскорбілпальмітат (Е 304), DL-α-токоферол.
Лікарська форма. Терапевтична система трансдермальна (пластир) .
Фармакотерапевтична група. Стимулятори допамінових рецепторів. Ротиготин. Протипаркінсонічні засоби. Код АТС N04B С 09.
Клінічні характеристики.
Показання.

Моно терапія ідіопатичної хвороби Паркінсона на ранній стадії (без застосування леводопи).
Протипоказання. Гіпер чутливість до активної речовини або будь-якого іншого компоненту препарату, вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 18 років. Проведення магнітно-резонансної томографії або кардіоверсії.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовується один раз на день. Необхідно використовувати пластир приблизно в один і той же час щодня. Пластир наносять та залишають на поверхні шкіри протягом 24 годин, а потім замінюють новим пластиром, закріпивши його на інше місце. Якщо було пропущено одне застосування препарату у звичний час дня або пластир відклеївся, необхідно використати новий пластир протягом періоду, що залишився до закінчення доби.
Дозування. Застосування препарату необхідно почати з мінімальної одноразової щоденної дози в 2 мг/24 години, а потім щотижня підвищувати дозування на 2 мг/24 години до досягнення ефективної дози. Інколи доза 4 мг/24 години може бути ефективною. Але для більшості пацієнтів ефективна доза досягається через 3 - 4 тижні і становить 6 мг/24 години - 8 мг/24 години відповідно. Максимальна доза – 8 мг/24 години.
Для пацієнтів з помірною печінковою або нирковою недостатністю, у тому числі для хворих, яким необхідний діаліз, дозу не змінюють.
Метод застосування. Пластир наносять на чисту, суху, неушкоджену ділянку шкіри передньої ділянки стінки живота, плеча або передпліччя, передньої або зовнішньої   поверхні стегна, бокову поверхню поперекової зони. Необхідно уникати повторного нанесення пластиру на одне й те ж місце протягом 14 днів. Не слід наклеювати пластир на почервонілу, подразнену або ушкоджену шкіру.
Застосування й обробка.
Кожний пластир упаковано у саше (маленький пакет), після відкриття якого необхідно відразу ж використати пластир. Для цього необхідно:
- видалити одну половину захисного шару і липким боком приклеїти пластир на місце застосування, щільно притиснувши його до шкіри;
- відігнути пластир й видалити другу частину захисного шару. Не бажано торкатися   липкої частини пластиру. Пластир треба щільно притиснути долонею руки на 20-30 с, щоб він добре закріпився.
У випадку відлипання пластиру протягом періоду, що залишився з 24-годинного інтервалу лікування, необхідно використати новий пластир.
Пластир не слід розрізати на частини.
Припинення терапії. Відміну препарату проводять поступово, зменшуючи щоденну дозу препарату на 2 мг/24 години,   до повного припинення застосування.
Побічні реакції.
На початку терапії можуть розвинутися дофамінергічні реакції, такі як нудота й блювання, запаморочення, сонливість і місцеві реакції в місці прикріплення пластиру. Вони зазвичай слабкі або помірні за ступенем вираженості, швидко минають без відміни препарату і не потребують додаткової терапії.
З боку імунної системи: інколи – гіпер чутливість.
З боку травного тракту: часто - нудота, блювання, запор або діарея, сухість у роті, диспепсія; інколи - біль у животі, дискомфорт у шлунку, анорексія, зниження апетиту.
З боку нервової системи та психіки: часто - сонливість, галюцинації (у тому числі зорові й слухові), тривожність, патологічні сновидіння, безсоння, запаморочення, головний біль, дискінезія, летаргія; рідко -   сплутаність свідомості, порушення сну, нічні кошмари, тремор, порушення рівноваги, дискінетичні порушення, непритомність, порушення уваги, парестезія, погіршення пам'яті, вазовагальна непритомність, втрата свідомості;   психотичні порушення (у тому числу параноїдальний психоз), підвищення лібідо (у тому числі   гіперсексуальність), компульсивні порушення (у тому числі патологічний потяг до азартних ігор); дуже рідко -   судоми.
З боку органів зору, слуху: інколи – розлади зору, фотопсія, вертиго (у тому числі позиційне).
З боку серцево-судинної системи: часто –  ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпертензія; інколи – відчуття серцебиття, тахікардія.
З боку дихальної системи : часто - кашель, гикавка; інколи – задишка.
З боку гепатобіліарної системи: інколи - підвищення рівня печінкових трансаміназ.
З боку шкіри: часто - гіпергідроз, еритема, свербіж; інколи - висипання (у тому числі алергійні), подразнення шкіри, екзантема, генералізований свербіж.
З боку м’яких тканин та кісток: інколи - набряк суглобів.
З боку репродуктивної системи: інколи – еректильна дисфункція.
Інші: часто - реакції у місці закріплення пластиру (у тому числі еритема, свербіж, подразнення, печіння, дерматит, запалення, папули, пухирці, біль); інколи – периферичний набряк, астенія (у тому числі стомлюваність, нездужання); рідко - погане самопочуття, зниження уваги, розлад ходи.
Передозування. Симптоми. Посилення основних побічних реакцій, особливо нудоти, блювання, гіпотензія, мимовільні рухи, галюцинації, сплутаність свідомості, судоми й інші ознаки центральної дофамінергічної стимуляції.
Лікування симптоматичне: припинення надходження препарату в організм (зняти пластир), проведення загальних підтримуючих заходів для забезпечення фізіологічних функцій. Рівні ротиготину знижуються після видалення пластиру. За пацієнтом необхідно здійснювати постійний контроль, у тому числі за частотою серцевих скорочень, ритмом серця й артеріальним тиском. Для корекції артеріального тиску застосовують фенілефрин, епінефрин та інші вазоконстриктори. Ефективне проведення оксигенотерапії. У зв'язку з тим, що ротиготин більше як на 90 % зв'язується з білками, діаліз неефективний. Антидот при передозуванні агоністами дофаміну невідомий.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Не застосовувати препарат у період вагітності. Ротиготин виділяється в грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату для матері годування груддю необхідно припинити.
Діти. Препарат   не рекомендований для застосування   у дітей і підлітків через відсутність даних щодо безпеки й ефективності його застосування.
Особливі заходи безпеки. Після використання пластир містить залишкові кількості діючої речовини. Після видалення з місця нанесення використаний пластир необхідно скласти навпіл, клейкими сторонами одна до другої, вкласти в первинну упаковку (саше) та   утилізувати у звичайному порядку, але у місцях, недоступних для дітей.  
Особливості застосування. Якщо при застосуванні ротиготину пацієнт не може   адекватно контролю вати свою поведінку (виникнення психотичних розладів), доцільно переведення його на терапію іншим агоністом дофаміну.
Захисний шар пластиру містить алюміній. Щоб уникнути опіків на шкірі при проведенні пацієнтові магнітно-резонансної томографії (МРТ) або кардіоверсії, пластир необхідно зняти.
Як і при застосуванні інших агоністів дофаміну, можливе погіршення системної регуляції артеріального тиску, що спричиняє постуральну/ортостатичну гіпотонію. При застосуванні препарату у пацієнтів із хворобою Паркінсона на ранній стадії, які не одержували L-допу (леводопу), спостерігалися стани непритомності. Рекомендується контролю вати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, у зв'язку із загальним ризиком розвитку ортостатичної гіпотонії, асоційованої з дофамінергічною терапією.
При застосуванні препарату спостерігалася підвищена сонливість і напади раптового засинання, особливо в пацієнтів із хворобою Паркінсона. Були відзначені випадки раптового засинання вдень, у деяких випадках без будь-яких попередніх ознак. Лікарі, які призначають препарат, повинні обов’язково повторно обстежити хворих, оцінюючи сонливість або сонний стан пацієнтів оскількі хворі можуть не усвідомлювати наявності сонливості, поки їх прямо не запитають про це. У таких випадках доцільно переглянути питання щодо зниження дози або навіть припинення терапії.
У пацієнтів, які застосовували Неупро, відзначалися прояви компульсивних порушень, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, підвищене лібідо, повторні безглузді дії (пандинг).
У випадках різкої відміни дофамінергічної терапії спостерігався розвиток симптомів, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, не відзначених при застосуванні препарату. Тому обов’язково треба поступово знижувати дозу препарату.
Пацієнтів необхідно поінформувати про можливість розвитку галюцинацій.
Фіброзні ускладнення: у деяких хворих, які застосовували ерголінові дофамінергічні препарати, відзначалися випадки розвитку фіброзу за черевного простору, легеневих інфільтратів, плеврального випоту, перикардиту, серцевої вальвулопатії. Хоча ці ускладнення можуть зникати при відміні застосування препарату, не завжди настає повне відновлення. Такі ускладнення, найімовірніше, пов’язані з ерголіновою структурою таких сполук, проте не відомо, чи можуть інші дофамінергічні агоністи (неерголінової природи) спричинити подібні реакції.
Пацієнтам, які застосовують агоністи дофаміну, не слід призначати нейролептики   як проти блювотний засіб.
Рекомендується регулярно проводити офтальмологічний моніторинг.
Не можна піддавати зовнішньому нагріванню (надмірний вплив сонячних променів, електрогрілки або інших джерел тепла, таких як сауна, гаряча ванна) ділянку з прикріпленим пластиром.
На шкірі, в місці прикріплення пластиру, можуть розвинутися реакції. Для запобігання цьому рекомендовано щодня міняти місце прикріплення пластиру (наприклад, із правої сторони на ліву, і верхню частину тіла на нижню частину). Одне й те саме місце не слід використовувати протягом 14 днів. Якщо в місці прикріплення пластиру розвинулися реакції, що не зникають протягом декількох днів, або якщо підсилилась вираженість цих реакцій, або шкірна реакція поширилася далі місця прикріплення пластиру, необхідно провести оцінку співвідношення ризику/користі для окремого хворого. У випадку, якщо трансдермальна система спричинила появу висипань або подразнення на шкірі, варто уникати прямого впливу сонячних променів, доки шкіра не заживе. Препарат може спричинити зміну кольору шкіри у місці нанесення. З появою генералізованої шкірної реакції (наприклад, алергійного висипання, у тому числі еритематозного, плямистості, папульозних висипань або свербежу), асоційованої з застосування ротиготину, доцільно припинити застосування пластиру.
З обережністю призначати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, що може призвести до зниження кліренсу ротиготину. Препарат не досліджувався на цій групі хворих. У випадку посилення печінкової недостатності дозу препарату знижують. При гострому погіршенні функції печінки може розвинутися кумуляційний ефект ротиготину.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Ротиготин може значно впливати на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами. Пацієнтів, які застосовують ротиготин і в яких спостерігається сонливість та/або напади раптового сну, необхідно попередити про небезпеку, пов’язану з управлінням автомобілем або роботою тими видами діяльності (наприклад, виробничі механізми), при виконанні яких зниження уваги може наразити їх самих або інших людей на   небезпеку одержання серйозних травм або навіть спричинити смерть.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Виходячи з того, що ротиготин є агоністом дофаміну, можна передбачити, що антагоністи дофаміну, такі як нейролептики (наприклад, фенотіазин, бутирофенон, тіоксантин) або метоклопрамід, можуть знижувати ефективність препарату. Тому доцільно уникати їхнього одночасного застосування. Через можливі адитивні ефекти необхідно з обережністю призначати ротиготин пацієнтам, які приймають седативні лікарські засоби або інші депресанти центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, нейролептики, антидепресанти). Уникати поєднання з алкоголем!
Відсутні дослідження одночасного застосування ротиготину з речовинами - індукторами ферментної активності (наприклад, рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, звіробій звичайний).
Одночасне застосування L-допи (леводопи) й карбідопи з ротиготином не чинить впливу на фармакокінетику ротиготину, а він, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику L-допи й карбідопи.
Препарат не призначений для комбінованого застосування з L-допою при лікуванні хвороби Паркінсона на ранній стадії тому, що при одночасному застосуванні він може потенціювати дофамінергічну реакцію L-допи і, таким чином, як і при застосуванні інших агоністів дофаміну, спричинити   або загострити раніше існуючу дискінезію.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ротиготин є неерголіновим D3/D2/D1 дофаміновим агоністом для лікування хвороби Паркінсона. Механізм дії полягає у здійсненні сприятливого впливу шляхом активації D3-, D2-, і D1- рецепторів каудато-путаменального комплексу головного мозку.
Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується через шкіру та розподіляється у крові. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, накопи чується у тканинах мозку: концентраця препарату   в них приблизно у 5 разів вища, ніж в інших тканинах та крові.
Абсорбція: після прикріплення пластиру ротиготин постійно вивільняється з трансдермального пластиру й абсорбується через шкіру. Рівноважні концентрації препарату досягаються через 1 - 2 дні після застосування пластиру і підтримуються на стабільному рівні при одноразовому, щоденному нанесенні пластиру на період 24 годин. Фармакокінетичний профіль ротиготину виявляє дозо-пропорційну залежність у інтервалі доз від 2 мг/день (10 см2) до 8 мг/день (40 см2).
Приблизно 45 % активної речовини пластиру вивільняється через шкіру за 24 години. Абсолютна біодоступність після трансдермального застосування становить приблизно 37 %.
Зміна місця накладання пластиру може призвести до добових коливань рівнів препарату в плазмі крові. Розходження в біодоступності ротиготину варіювалися від 1 % (стегно   порівняно з животом) до 41 % (плече   порівняно зі стегном). Однак відсутні вказівки щодо відповідного впливу на клінічний результат.
Розподіл. In vitro зв'язування ротиготину з білками плазми крові становить приблизно 92 %, об’єм розподілу у людей становить приблизно 82 л/кг.
Метаболізм. Ротиготин метаболізується, головним чином, шляхом N-де алкілування, частково прямою й вторинною кон’югацією. Результати дослідження in vitro показують, що різні CYP ізоформи цитохрому здатні каталізу вати N-де алкілування ротиготіну. Основними метаболітами є сульфати й глюкуронідкон’югати вихідної речовини, а також біологічно неактивні N-дезалкіл-метаболіти.
Виведення. Приблизно 71 % дози ротиготину екскретується з сечею, приблизно 23 % - з фекаліями. Кліренс ротиготіну після трансдермального застосування  – приблизно 10 л/хв, а період його напів виведення становить від 5 до 7 годин. Оскільки пластир застосовується трансдермально, висока ймовірність того, що їжа й стан травного тракту не вплинуть на ефективність препарату.
Особливі групи хворих.
Оскільки призначення Неупро починається з низької дози, що поступово підвищується   залежно від клінічної переносимості до одержання оптимального терапевтичного ефекту, немає необхідності коригувати дозу залежно від статі, маси тіла й віку хворих.
У пацієнтів з помірною печінковою або нирковою недостатністю не спостерігалося релевантних підвищень рівнів ротиготину в плазмі крові. Препарат Неупро не вивчався на пацієнтах з тяжкою печінковою недостатністю. Рівні кон’югатів ротиготину та його дезалкіл - метаболітів у плазмі підвищуються при порушеній функції нирок. Однак вплив цих метаболітів на клінічні ефекти малоймовірний.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико–хімічні властивості: тонкий пластир прямокутної форми з округлими кінцями, що складається з трьох шарів, а саме:
плівка-носій: еластична, від бежевого до світло-коричневого кольору, квадратної форми, площею 10 см2, 20 см2, 30 см2 або 40 см2, із заокругленими краями, повністю вкрита з одного боку самоклеючим адгезивним шаром, що містить діючу речовину;
адгезивний шар: непрозорий, безбарвний;
захисна плівка: квадратної форми з заокругленими краями, з розмірами, як і у плівки-носія та адгезивного шару, розділена на дві половини S-подібним розрізом;
пакетик-саше: запаяний пакетик-саше.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати   при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці!
Упаковка. По 1 пластиру, що містить  4,5 мг ротиготину/10см2   або 9 мг ротиготину/20см2, або 13,5 мг ротиготину/30см2, або 18 мг ротиготину/40см2 у саше; № 7, № 28 або № 100 в коробці картонній.

Написати відгук


Ваше Ім’я:


Ваш відгук: Увага: HTML не підтримується! Використовуйте звичайний текст.

Оцінка: Погано           Добре

Введіть код, вказаний на зображенні: