Урорек (Urorec) 8 мг, 30 капсул

УРОРЕК (UROREC®)

Склад:
діюча речовина: 1 капсула містить 4 мг або 8 мг силодозину;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль пептизований кукурудзяний, вода очищена, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171),  для дозування 4 мг заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма. Капсули тверді.
Фармакотерапевтична група. Силодозин, антагоніст α1А-адренорецепторів.
Код АТС G04СА04.
Клінічні характеристики.
Показання. Симптоматичне лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГП).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до силодозину або будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату;
тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
тяжкі порушення функції печінки;
поєднане застосування із сильнодіючими інгібіторами системи CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол або ритонавір);
за тиждень до проведення хірургічної операції з видалення катаракти;
декомпесована серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози. Дорослим. Застосовувати внутрішньо. Рекомендована доза становить 8 мг 1 раз на добу. Препарат слід приймати разом з їжею, бажано в один і той же час дня. Капсулу не потрібно розламувати, її слід ковтати не розжовуючи, запиваючи склянкою води.
Пацієнти літнього віку.
Силодозин призначають з обережністю пацієнтам літнього віку через підвищений ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Коректування дози для пацієнтів літнього віку не потрібне (див. розділ Фармакокінетика).
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Корегування дози для пацієнтів з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (СLСR) від ≥50 до <80 мл/хв) не потрібне. У випадку порушення функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (СLСR) від ≥30 до <50 мл/хв) терапію  починають  з   дози
4 мг силодозину 1 раз на добу, після чого, враховуючи індивідуальну реакцію організму, через 1 тиждень дозу можна підвищити до 8 мг 1 раз на день. Застосування препарату в терапії пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (СLCR) <30 мл/хв) протипоказане.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Корегування дози для пацієнтів з незначним або помірним порушенням функції печінки не
потрібне. Оскільки немає клінічного досвіду застосування препарату в терапії пацієнтів
з тяжким порушенням функції печінки, призначення лікарського засобу цій категорії пацієнтів
протипоказане.
Побічні реакції.
У нижчеподаній таблиці вказані побічні реакції з урахуванням системно-органного класу їхнього прояву і частоти: дуже часті (≥1/10); часті (від ≥1/100 до < 1/10); нечасті (від ≥1/1000 до < 1/100); рідкісні (від ≥1/10 000 до < 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10 000), і невстановленої частоти (у випадках, коли частоту реакції не можна розрахувати за наявним даними). У кожній  групі реакції зазначені в міру зменшення серйозності явища.

У випадках  ортостатичної гіпотензії можлива  непритомність  (див.  розділ  Особливості застосування).
Інтраопераційний синдром в’ялої райдужної оболонки (варіант синдрому млявої реакції зіниці)
спостерігався під час проведення хірургічної операції у зв’язку з катарактою (див. розділ
Особливості застосування).
Передозування.
Симптомом передозування є ортостатична гіпотензія.
Лікування: негайно після передозування рекомендується викликати у пацієнта блювоту або провести йому промивання шлунка. У випадках, коли передозування силодозином супроводжується гіпотонією, необхідно забезпечити пацієнтові підтримку роботи серцево-судинної системи. Для нормалізації артеріального тиску і частоти серцевих скорочень пацієнта необхідно покласти на спину. Якщо цього виявилось недостатньо, необхідне внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. У разі необхідності допускається застосування судинозвужувальних препаратів  за умови  постійного моніторингу функції нирок і її підтримки. Проведення діалізу недоцільне, тому що силодозин в організмі майже повністю зв'язується з білками (97 %).
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Силодозин призначений тільки для терапії пацієнтів чоловічої статі.
Діти. Не застосовують у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
Монотерапія силодозином не рекомендована хворим з коронарною недостатністю. Специфічне лікування коронарної недостатності потрібно продовжувати. У разі поновлення або погіршення стенокардії терапію силодозином слід припинити.
Інтраопераційний синдром в’ялої райдужної оболонки.
Інтраопераційний синдром в’ялої райдужної оболонки (варіант синдрому млявої реакції зіниці)
спостерігався під час проведення хірургічної операції у зв’язку з катарактою у деяких пацієнтів, які приймають альфа1-блокатори або приймали їх раніше. Таке ускладнення може підвищити
ризик процедурних ускладнень під час проведення операції.
Пацієнтам не рекомендується проводити терапію силодозином перед плановою операцією у
зв’язку з катарактою. Припинення терапії із застосуванням альфа1-блокаторів за тиждень до
хірургічної операції з видалення катаракти є обов'язковим.
У період підготовки до операції у зв'язку з катарактою хірурги й офтальмологи повинні
з’ясувати, чи приймає пацієнт або чи приймав раніше силодозин, для того щоб вжити
належних заходів для уникнення інтраопераційного синдрому в'ялої райдужної оболонки у
випадку його прояву.
Ортостатичні явища.
У деяких пацієнтів може знизитись артеріальний тиск, що призводить до втрати свідомості. При перших же ознаках ортостатичної гіпотензії (наприклад, ортостатичне запаморочення) пацієнта слід посадити або надати горизонтального положення до зникнення симптомів. Пацієнтам, які страждають на ортостатичну гіпотензію, терапія силодозином не рекомендована. З обережністю призначають силодозин пацієнтам, які мають в анамнезі виражену артеріальну гіпотензію після застосування іншого альфа1-блокатора.
Порушення функції нирок.
Коректування дози для пацієнтів з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну СLСR від ≥50 до <80 мл/хв) не потрібне. У випадку помірного порушення функції нирок (СLСR від ≥30 до <50 мл/хв) терапію починають з дози 4 мг 1 раз на добу, яку з урахуванням індивідуальної реакції організму через 1 тиждень можна підвищити до 8 мг 1 раз на день. Застосування препарату в терапії пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (СLСR <30 мл/хв) протипоказане.
Порушення функції печінки.
Коректування дози для пацієнтів з порушенням функції печінки від низького до помірного ступеня тяжкості не потрібне. Застосування силодозину у терапії пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки протипоказане, оскільки немає необхідної інформації.
Карцинома простати.
У зв’язку з тим, що ДГП і карцинома простати супроводжуються однаковими симптомами, і обидва ці захворювання можуть протікати одночасно, перш ніж призначати пацієнтові терапію силодозином у зв’язку із ДГП, слід виключити наявність карциноми простати.
Репродуктивна здатність.
У пацієнтів відзначені  випадки  ретроградної  еякуляції (настання  оргазму з обмеженим сім’явиверженням або без сім’явиверження) на тлі терапії силодозином. Слід повідомити пацієнта про можливість випадків ретроградної еякуляції до початку проведення терапії.
У випадку хірургічного втручання.
Анестезіолога потрібно проінформувати про те, що  хворий  приймає або приймав силодозин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спеціалізованих досліджень для визначення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом, іншою технікою не проводили. Пацієнтів слід попереджати про можливість виникнення явищ, зумовлених ортостатичною гіпотензією, а також запаморочення, непритомності і застерігати від керування автомобілем або іншою технікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.
Альфа-блокатори.
Належної  інформації про безпеку застосування силодозину в одночасній терапії з антагоністами альфа-адренорецепторів немає. У зв’язку з цим одночасне застосування з іншими антагоністами альфа-адренорецепторів не рекомендоване (див. розділ Особливості застосування).
Інгібітори ізоферментів системи CYP3А4.
За результатами дослідження лікарських взаємодій встановлено, що при одночасному застосуванні із сильнодіючими інгібіторами ізоферментів системи CYP3А4 (кетоконазол, 400мг) максимальна концентрація силодозину в плазмі крові підвищується в 3,7 раза, а вплив силодозину (значення AUC) підвищується в 3,1 раза. Одночасне застосування із сильнодіючими інгібіторами ізоферментів системи CYP3А4 (як, наприклад, кетоконазол, ітраконазол або ритонавір) протипоказане.
При одночасному застосуванні силодозину з помірними інгібіторами ізоферментів системи CYP3А4, як, наприклад, дилтіазем, спостерігалося збільшення значення AUC приблизно на 30 % , але значення Сmax і період напіввиведення залишались без змін. Дана зміна не має клінічного значення, отже, корекція дози не потрібна.

Інгібітори РDЕ-5 (фосфодіестерази).
При одночасному застосуванні силодозину і силденафілу в дозі 100 мг або тадалафілу в дозі 20 мг спостерігається мінімальна фармакодинамічна взаємодія. Слід забезпечити моніторинг пацієнтів, які приймають силодозин одночасно з інгібіторами РDЕ-5, через ризик розвитку постуральної гіпотензії,  особливо осіб  літнього  віку.  Лікування  необхідно починати  з найнижчої рекомендованої дози та поступово підвищувати у разі необхідності.
Антигіпертензивні препарати.
Одночасну терапію з антигіпертензивними препаратами із застосуванням, переважно, речовин, що впливають на систему ренін-ангіотензин, бета-блокаторів, антагоністів кальцію і сечогінних засобів, слід проводити обережно, забезпечивши моніторинг пацієнтів, для своєчасного виявлення можливих побічних явищ через імовірність потенціювання гіпотензивної дії.
Дигоксин.
Рівень концентрації дигоксину в стабільному стані при одночасному прийомі із силодозином у дозі 8 мг 1 раз на день змінюється незначно. Слід з обережністю застосовувати силодозин пацієнтам, які отримують терапію серцевими глікозидами. Лікування силодозином потрібно проводити з одночасним контролем артеріального тиску; терапію таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої рекомендованої дози та поступово підвищувати у разі необхідності. У випадку індивідуальної чутливості пацієнтів можлива поява запаморочення.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Силодозин є препаратом вибіркової дії, антагоністом альфа1А-адренорецепторів, що містяться переважно у передміхуровій залозі, на дні сечового міхура, в шийці сечового міхура, в капсулі простати й передміхуровій частині уретри. Блокада даних альфа1А-адренорецепторів забезпечує розслаблення гладкої мускулатури цього відділу, що, в свою чергу, підвищує швидкість відтоку сечі (Qmax), внаслідок чого зникають симптоми подразнення й обструкції, зумовлені доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГП).
Силодозин характеризується набагато меншою спорідненістю з альфа1B-адренорецепторами, що локалізуються  переважно  в тканинах серцево-судинної системи. Дослідження іп vitro показали, що здатність силодозину зв’язуватись з адренорецепторами альфа1А- і альфа1B - співвідноситься як 162:1. Достовірно відомо, що поліпшення симптоматики за шкалою Американської урологічної асоціації (АУА) забезпечується при прийомі силодозину в дозі 4 мг або 8 мг значно краще, ніж при прийомі плацебо.
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні характеристики   силодозину   оцінювалися   при   прийомі   препарату дорослими пацієнтами чоловічої статі, здоровими або хворим на ДГП після одноразового і/або багаторазового прийому в дозах від 0,1 мг до 48 мг на добу. У зазначеному діапазоні доз фармакокінетичні характеристики силодозину змінюються лінійно.
Абсорбція
Силодозин у випадку перорального введення добре засвоюється організмом, значення абсорбції пропорційне введеній дозі. Абсолютна біологічна доступність препарату становить приблизно 32 %. У випадку прийому препарату з їжею значення Сmax знижується приблизно на 30 % , tmax збільшується приблизно на 1 годину, зміна значення AUC не спостерігається. Після перорального прийому 8 мг препарату 1 раз на день відразу після сніданку визначено такі ФК показники: Сmax – 87 ± 51 мг/мл (3), tmax– 2,5 години (діапазон 1,0 - 3,0), AUC– 433 ± 286 нг/год/мл, період напіввиведення – 11 годин (діапазон – від 7 до 17 годин).
Розподіл
Об'єм розподілу силодозину становить 49,5 л, препарат на 96,6 % зв'язується з білками плазми крові.
Біологічне перетворення
Метаболізм силодозину здійснюється за рахунок процесів глюкуронідації й окислення, за участю ферментів алкогольдегідрогенази й альдегіддегідрогенази. Головний метаболіт у плазмі крові – кон’югований глюкуронід силодозину (KMD-3213G), активність якого підтверджена іп vitrо - характеризується більш тривалим періодом напіввиведення (приблизно 24 години), його концентрація в плазмі крові приблизно в 4 рази перевищує значення концентрації самого силодозину. Cилодозин не чинить інгібуючої або потенціюючої дії на ізоферменти системи цитохрому Р450.
Виведення
Після перорального прийому силодозину приблизно 33,5 % виводиться з сечею і 54,9 % - з калом. Загальний кліренс силодозину становить приблизно 23,1 л/год. Силодозин виводиться переважно у вигляді метаболітів, і лише вкрай незначний процент препарату в незміненому вигляді виводиться із сечею. Термінальний період напіввиведення препарату становить приблизно 11 годин.
Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.
Пацієнти літнього віку.
Характеристики впливу силодозину і його основних метаболітів не залежать від віку пацієнта. Загальний кліренс силодозину зберігається незмінним і у випадку прийому препарату пацієнтами 85-літнього віку.
Порушення функції печінки.                          
Фармакокінетичні характеристики силодозину однакові як у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (оцінка по шкалі Child-Pugh 7-9 балів), так і в здорових пацієнтів. Досліджень фармакокінетичних характеристик у випадку порушень функції печінки високого ступеня тяжкості не проводили.
Порушення функції нирок.
Дослідження результатів застосування одноразової дози показало, що значення Сmax і AUC силодозину (незв’язаного) при прийомі пацієнтами з порушенням функції нирок з незначним або помірним ступенем тяжкості підвищуються в 1,6 і 1,7 раза відповідно порівняно з показниками у пацієнтів з нормально функціонуючими нирками. У пацієнтів з порушенням функції нирок високого ступеня тяжкості спостерігалося підвищення показників Сmax у 2,2 раза, і AUC – в 3,7 раза. Значення фармакокінетичних характеристик основних метаболітів препарату, силодозину глюкуроніду і КМD3293, підвищувалися пропорційно ступеню порушення функції нирок, період напіввиведення також підвищувався пропорційно ступеню порушення.
Загальна концентрація силодозину після 4 тижнів прийому пацієнтами з порушенням функції нирок низького ступеня тяжкості така ж, як у пацієнтів з нормально функціонуючими нирками, а в пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості концентрація препарату зростає вдвічі.
Огляд усіх даних з безпеки препарату свідчить про те, що терапія силодозином у випадку порушення функції нирок низького ступеня тяжкості не асоціюється із зростанням ризику запаморочень або ортостатичної гіпотензії порівняно з терапією пацієнтами з нормально функціонуючими нирками. Отже, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості не потрібна. У зв’язку з обмеженістю даних про результати прийому препарату пацієнтами з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості, початкова рекомендована доза препарату становить 4 мг. Застосування силодозину в терапії пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказане.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсули тверді, що містять 4 мг силодозину
капсули тверді, що містять 8 мг силодозину.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Написати відгук