Агомелатин (Agomelatine) Stada 25 мг, 98 таблеток

Агомелатин (Agomelatine)

МЕЛІТОР (MELITOR)
 

Загальна характеристика:
мiжнародна та хiмiчна назви: агомелатин; N [2-(7-метокси-1-нафтил) етил] ацетамід;
основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: оранжево-жовті, продовгуватої форми таблетки, вкриті оболонкою, з голубим тисненням з одного боку
склад: 1 таблетка містить агомелатину 25  мг;
допомiжнi речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію крохмаль-гліколят тип А, кислота стеаринова, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, заліза оксид жовтий (E 172), гліцерин, макрогол 6000, титану діоксид (E 171).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Антидепресанти.
Код ATC N06AX22.
Фармакологiчнi властивості.
Фармакодинаміка.
Агомелатин – мелатонінергічний агоніст MT1- та  MT2 рецепторів і антагоніст 5-HT2c-рецепторів.
Дослідження, що вивчали зв’язування агомелатину з рецепторами продемонстрували, що агомелатин не впливає на захоплення моно амінів і не має спорідненості з α-, та β-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними, бензодіазепіновими рецепторами.
Агомелатин ре синхронізує циркадні ритми за даними експериментальних досліджень на тваринах з розладами циркадних ритмів.
Агомелатин підвищує вивільнення допаміну та норадреналіну специфічно у фронтальній корі та не впливає на екстра целюлярний рівень серотоніну.
Агомелатин у експериментальних дослідженнях (на тваринах) показав антидепресивний ефект на валідованих моделях депресії (тест безвихідності, відчаю, хронічного помірного стресу), а також на моделях з десинхронізацією циркадних ритмів та на моделях стресу та тривожності.
Клінічні дослідження довели, що Мелітор ре синхронізує циркадні ритми: відновлює фазність сну, температури тіла та секрецію мелатоніну.
Ефективність та безпечність Мелітору при лікуванні депресивних епізодів була доведена у клінічній програмі за участю 5 800 пацієнтів, 3 900 з яких застосовували Мелітор.
Три плацебо контрольованих дослідження по оцінці ефективності агомелатину при короткостроковому застосуванні показали, що   наприкінці лікування (протягом  6-8 тижнів) агомелатин показав статистично значущі переваги   порівняно до плацебо при застосуванні у дозах 25-50 мг. Ефективність препарату Мелітор було продемонстровано також у пацієнтів з тяжкою депресією (загальний бал HAM-D ≥ 25) за результатами всіх позитивних плацебо-контрольованих досліджень.
Відсоток пацієнтів, які відповіли на лікування був статистично значуще вище при застосуванні Мелітору порівняно з плацебо.
Довготривала ефективність Мелітору була продемонстрована у дослідженні по   попередженню розвитку загострень. За результатами впливу на первинну кінцеву точку – попередження виникнення загострення, яка вимірювалась часом до виникнення загострення, Мелітор у дозі 25-50 мг на день показав статистично значущу перевагу порівняно до плацебо (р=0.0001). Частота виникнення загострень протягом 6 місяців подвійного сліпого спостереження була 22 % та 47 % відповідно для Мелітора та плацебо.
Мелітор не порушує   уважність і пам'ять у здорових добровольців. У пацієнтів з депресією застосування Мелітору подовжує фазу повільно хвильового сну та не модифікує фазу REM: REM-кількість чи REM-латентність. Мелітор 25 мг також скорочує інтервал часу до початку сну (полегшує засинання) та мінімальної   частоти серцевих скорочень. З першого тижня лікування інтервал часу до початку сну та якість сну зазнали значного покращання без порушень денної активності (за оцінкою пацієнтів).
Об’єднаний аналіз досліджень за оціночною шкалою ASEX (Arizona Sexual Experience Scale) продемонстрував, що застосування Мелітору не асоціювалось із сексуальною дисфункцією. У здорових добровольців Мелітор зберігав сексуальну функцію порівняно до пароксетину.
Мелітор не впливає на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск (за результатами клінічних досліджень).
У дослідженні, запланованому для вивчення симптомів відміни за допомогою анкети DESS (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms), у пацієнтів з депресією в стадії ремісії, Мелітор   не викликав синдрому відміни після раптового припинення терапії.
Мелітор не викликає залежності у здорових добровольців за результатами тестів з використанням візуально-аналогової шкали та   анкети ARCI (Addiction Research Center Inventory) із 49 питань.
Фармакокінетика.
Всмоктування і біодоступність. Агомелатин швидко й добре всмоктується (≥ 80 %) після перорального застосування. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1-2 год після прийому агомелатину. Абсолютна біодоступність є низькою (близько 3 %) при застосуванні у терапевтичній дозі, індивідуальні коливання можуть бути значущими.
Біодоступність у жінок порівняно з чоловіками є вищою. Біодоступність підвищується у разі застосування пероральних контрацептивів та зменшується у курців.
Розподіл у тканинах. Зв'язування з білками плазми крові становить 95 % незалежно від концентрації активної речовини, цей показник не змінюється з віком і навіть у пацієнтів з порушеною функцією нирок, але концентрація вільної фракції збільшується вдвічі у пацієнтів з порушенням функції печінки.
Біо трансформація. Після застосування агомелатин швидко метаболізується, переважно печінковими ферментами CYP 1A2; ізофементи CYP 2C9 та CYP 2C19 теж приймають участь у метаболізмі, але їх вклад є дуже малим. Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого і дим етильованого агомелатину є неактивними і швидко кон’югуються і виводяться з сечею.
Виведення. Агомелатин характеризується швидким виведенням з організму. Період напів виведення плазми крові становить у середньому 1–2 год. Кліренс високий (приблизно 1100  мл/хв) і переважно пов'язаний з виведенням метаболітів. Виводиться переважно з сечею (80 %) у вигляді метаболітів. Кількість виведеної із сечею активної речовини в незміненому вигляді є незначною. Фармакокінетика не змінюється   при застосуванні протягом курсу лікування.
Фармакокінетика у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки – див. «Особливості застосування».
Показання для застосування.
Лікування депресивних епізодів у дорослих.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Для дорослих.
Застосовувати незалежно від приймання їжі або під час їди.
Таблетки, слід ковтати цілими, запиваючи водою.
Рекомендована доза становить одну таблетку 25  мг 1 раз на добу, перед сном. Через 2 тижні після початку терапії, при необхідності покращання клінічного стану, дозу можна підвищити до 50 мг (2 таблетки препарату Мелітор)   одноразово перед сном.
Усім пацієнтам необхідно проводити тести, які відображають функцію печінки: при ініціації лікування, та потім періодично приблизно через 6 тижнів (кінець активної фази), 12 тижнів та 24  тижні (кінець фази підтримуючої терапії) та у подальшому, коли це є клінічно необхідним (див. розділ «Особливості застосування»)
Пацієнтам з депресією слід лікуватися протягом необхідного періоду, але не менше 6 місяців, для досягнення впевненості, що симптоми депресії зникли.
При раптовому припиненні лікування агомелатином синдрому відміни не спостерігається.
Побічна дія.
Клінічні дослідження Мелітору (агомелатину) за участю більш ніж 3900 пацієнтів з депресією показали, що побічні явища зазвичай виникали під час перших двох тижнів лікування та були слабко або помірно виражені.
Найчастішими побічними явищами були нудота та запаморочення. Зазначені побічні явища зазвичай мали тимчасовий характер і, як правило, не вимагали припинення лікування.
Пацієнти з депресією мають симптоми, притаманні захворюванню. Саме тому іноді важко   встановити, які ознаки є симптомами захворювання, а які пов'язані із застосуванням препарату Мелітор.
Побічні реакції наведені нижче, з використанням наступного правила:
дуже часті (>1/10); часті (>1/100 та <1/10); нечасті (>1/1000 та <1/100); поодинокі (>1/10 000 та <1/1000); дуже поодинокі (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на основі доступних даних). Частота не була скоригована для плацебо.
Розлади з боку нервової системи
Часто:   головний біль, запаморочення,   сонливість, безсоння, мігрень.
Нечасто: парестезія.
Порушення з боку органа зору
Нечасто: затуманення зору.
Шлунково-кишкові розлади
Часто: нудота, діарея, запор, біль в епігастральній області.
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин
Часто: гіпергідроз.
Нечасто: екзема.
Рідко: еритематозне висипання.
Розлади з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини
Часто: біль у спині.
Загальні порушення
Часто: астенія.
Порушення з боку   гепатобіліарної системи:
Часто: підвищення рівня   АЛТ (аланін амінотрансфер ази) та/чи АСТ (аспартатамінотрансфер ази) утричі вище за показники норми (1,1 % пацієнтів які лікуються агомелатином 25-50 мг порівняно з 0,7 % пацієнтів, які застосовували на плацебо).
Рідко: гепатит.
Психічні розлади
Часто:   тривога.
Частота невідома: суїцид альні думки чи поведінка.
Протипоказання.
–  Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
–  Порушення функції печінки (цироз печінки та / або активна фаза захворювання печінки) (див. розділи «Спосіб застосування» та «Особливості застосування»).
–  Застосування у комбінації з високоактивними CYP1A2 інгібіторами (ципрофлоксацин, флувоксамин) – див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами».
Передозування.
Про випадки передозування не повідомлялося.
Будь-які специфічні антидоти агомелатину невідомі. У разі передозування (прийому великої кількості препарату) рекомендовано спостереження за пацієнтом в умовах спеціалізованого відділення та симптоматична терапія.
Особливості застосування.
Хворі на депресію повинні перебувати під наглядом лікаря, особливо на початку лікування. Манія/гіпоманія. Мелітор слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з наявністю в анамнезі манії або гіпоманії. У разі виникнення у пацієнта маніакальних симптомів необхідно відмінити препарат.
Суїцид/суїцідальні думки. Депресія супроводжується підвищенням ризику виникнення суїцидальних думок та суїциду (подій пов'язаних з суїцидом). Ризик   суїциду зберігається до досягнення клінічно значимої ремісії. На початку лікування та під час зміни дозування пацієнти, особливо пацієнти високого ризику, мають знаходитися під ретельний наглядом. Пацієнтів (та тих, хто піклується про пацієнтів) слід попередити про необхідність спостереження та негайного звернення до лікаря при виникненні будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці.
Застосування для лікування дітей і підлітків. Не рекомендується призначати Мелітор дітям і підліткам (до 18  років) через   відсутність даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. З обережністю призначати препарат Мелітор пацієнтам літнього віку (старше 65  років), через обмежену кількість клінічних даних.
Пацієнти літнього віку з деменцією. Не рекомендовано призначати Мелітор   для лікування пацієнтів літнього віку з деменцією, оскільки дослідження   стосовно ефективності та безпечності за участю цієї групи не проводились.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Значущих змін фармакокінетичних параметрів агомелатину при застосуванні пацієнтами з тяжким порушенням функції нирок не відзначалось. У зв’язку з наявністю обмеженої кількості клінічних даних щодо застосування препарату Мелітор пацієнтам з депресією та порушенням функції нирок тяжкого або помірного ступеня, Мелітор слід призначати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Застосування препарату Мелітор протипоказано   пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Підвищення плазмових трансаміназ. У клінічних дослідженнях із застосуванням Мелітору, особливо у дозуванні 50 мг, спостерігалося підвищення плазмових трансаміназ (> 3 рази показників норми). При припиненні лікування препаратом Мелітор зазвичай показники плазмових трансаміназ нормалізувалися.
Необхідність проводити печінкові тести. Усім пацієнтам необхідно проводити тести, які відображають   функцію печінки: при ініціації лікування та потім періодично приблизно через 6 тижнів (кінець гострої фази), 12 та 24 тижнів (наприкінці фази підтримуючої терапії) та у подальшому, коли це є клінічно необхідним. Будь-який пацієнт, у якого розвинулося та було виявлено підвищення рівня трансаміназ у плазмі, має пройти повторний тест на визначення функції печінки протягом 48 годин. Лікування необхідно припинити,   якщо підвищення трансаміназ плазми досягне показників, які є утричі вищими за норму, печінкові тести необхідно проводити регулярно, поки показники не нормалізуються.
Якщо у будь-якого пацієнта з’явилися ознаки можливої дисфункції печінки – необхідно провести печінкові тести. Рішення щодо продовження терапії препаратом Мелітор має базуватися на клінічних фактах під час очікування   надходження результатів   лабораторних даних. При виникненні жовтяниці лікування необхідно припинити.
З обережністю призначати Мелітор пацієнтам, які зловживають застосуванням алкоголю, або тим, хто приймає лікарські засоби, котрі асоціюються з можливим ризиком виникнення жовтяниці.
Непереносимість лактози. До складу препарату Мелітор входить лактоза, тому препарат не рекомендовано призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або з мальабсорбцією глюкози-галактози.
Алкоголь. Не рекомендується застосування алкоголю під час лікування Мелітором.
Вагітність. Призначати Мелітор (агомелатин) під час вагітності не рекомендується через відсутність клінічних даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів.
Експериментальні дослідження (на тваринах) не виявили прямих чи непрямих шкідливих ефектів агомелатину на розвиток ембріона/плода, вплив на період пологів або постнатальний розвиток.
Годування груддю. При необхідності проведення терапії препаратом Мелітор необхідно припинити годування груддю. Відсутні клінічні дані щодо проникнення агомелатину у грудне молоко.
Експериментальні дослідження (на тваринах) довели, що агомелатин або його метаболіти проникають у грудне молоко. Не встановлений вплив агомелатину на дитину при годуванні груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами.
Дослідження щодо впливу агомелатину на здатність   керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами не проводились. Однак, беручи до уваги, що небажаними ефектами препарату можуть бути   запаморочення та сонливість, пацієнти мають брати це до уваги   та бути обережними при керуванні авто транспортом або під час праці з різними механізмами, особливо у разі виникнення побічних явищ (див. «Побічна дія»).
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.
Лікарські засоби, які взаємодіють з ферментами системи цитохрому P450 1A2 (CYP1A2) та CYP2C9/19. Агомелатин метаболізується переважно ферментами системи цитохрому P450 1A2 CYP1A2 – 90 % та CYP2C9/19 – 10 %. Лікарські засоби, які взаємодіють з вищезазначеними ізоферментами можуть знижувати або підвищувати біодоступність агомелатину.
Флувоксамин є високоактивним інгібітором CYP1A2 та помірним інгібітором CYP2C9, ципрофлоксацин є високоактивним інгібітором CYP1A2. Високоактивні інгібітори CYP1A2 значно гальмують метаболізм агомелатину, що призводить до значного підвищення концентрації
агомелатину. Саме тому, протипоказано застосування агомелатину з високоактивними інгібіторами CYP1A2 – флувоксамином та ципрофлоксацином.
Застосування у комбінації з помірними інгібіторами CYP1A2
Агомелатин слід застосовувати з обережністю з помірними інгібіторами  CYP1A2 (пропранолол, грепафлоксацин, еноксацин) у зв’язку з недостатньою кількістю даних щодо застосування вищезазначених препаратів у комбінації з агомелатином.
Можливість впливу агомелатину на дію інших лікарських препаратів. In vivo агомелатин не активує ізоферменти системи CYP 450. Агомелатин не інгібує CYP1A2 in vivo, та будь-які інші ензими CYP 450 in vitro. Тому агомелатин не впливає на концентрацію лікарських засобів, які метаболізуються CYP 450.
Лікарські засоби з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові. Агомелатин не впливає на концентрацію в крові вільної фракції речовин з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові й навпаки.
Інші лікарські засоби: перша фаза клінічних досліджень не виявила фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії між Мелітором та лікарськими засобами, які можуть призначатися з ним у комбінації   у цільовій групі пацієнтів: бензодіазепіни, пароксетин, літій, флуконазол та теофілін.
Електросудомна терапія (ЕСТ) – лікування електрошоком. Відсутній досвід застосування агомелатину одночасно з ЕСТ. Експерементальні дослідження не виявили властивостей агомелатину щодо підвищення судомної готовності. Тому малоймовірно, що одночасне застосування ЕСТ і агомелатину може призвести до будь-якого клінічно значущого ускладнення.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі 18-25 °C.
Термін придатності – 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Написати відгук