Клозапін Аккорд (Clozapin) 25 мг, 50 таблеток

Виробник: Accord Healthcare Limited (GBR)
Наявність: В наявності
Ціна: 608 грн.
503 грн.

Кількість: - +
   - або -   

Клозапін (Clozapin)

ЛЕПОНЕКС (LEPONEX)
 

Склад:
діюча речовина: clozapine;
1 таблетка 25 мг містить 25 мг клозапіну;
1 таблетка 100 мг містить 100 мг клозапіну;
допоміжні речовини: магнію стеарат; кремнію диоксид колоїдний безводний; тальк; повідон; крохмаль кукурудзяний; лактоза, моногідрат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні препарати. Код АТС N05А Н 02.
Клінічні характеристики.
Показання.

Стійка до терапії шизофренія.
Лікування хворих на шизофренію, в яких відсутній ефект від застосування «класичних» антипсихотиків або відзначається їх непереносимість.
Відсутність ефекту визначається як відсутність задовільного клінічного поліпшення, незважаючи на лікування мінімум двома антипсихотиками, які застосовувалися в адекватних дозах протягом необхідного періоду.
Непереносимість визначається як неможливість досягти достатнього клінічного поліпшення за допомогою «класичних» антипсихотиків через тяжкі побічні реакції, які не піддаються корекції (екстра пірамідні побічні явища або пізня дискінезія).
Ризик рецидиву суїцидальних спроб.
Для зменшення ризику рецидиву суїцидальної поведінки у хворих на шизофренію або з шизоїд ними розладами, які схильні до хронічного ризику повторних суїцидальних спроб, відомих з анамнезу нещодавного клінічного стану хворого.
Психози протягом терапії хвороби Паркінсона.
Психічні порушення, які мали місце протягом лікування хвороби Паркінсона, у випадках, коли стандартна терапія була не ефективною.
Неефективність стандартної терапії визначається відсутністю контролю психотичних симптомів та/чи виникнення функціонально неприйнятного ушкодження моторики, яке виникає після того, як були застосовані нижче наведені заходи:
відміна антихолінергічних препаратів, включаючи трициклічні антидепресанти;
спроба знизити дозу препарату для лікування паркінсонізму з допамінергічним ефектом.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до клозапіну або до будь-яких інших інгредієнтів препарату;
неможливість регулярно контролю вати стан крові у хворого;
токсична або ідіосинкратична гранулоцит опенія або агранулоцит оз в анамнезі (за винятком розвитку гранулоцит опенії або агранулоцит озу внаслідок хіміотерапії, що застосовувалася раніше);
порушення функції кісткового мозку;
епілепсія, що не піддається контролю;
алкогольний або інші токсичні психози, лікарські інтоксикації, коматозні стани;
циркуляторний колапс і/або пригнічення ЦНС будь-якої етіології;
тяжкі захворювання нирок або серця (в т. ч. міокардит);
гострі захворювання печінки, що супроводжуються нудотою, анорексією або жовтяницею; прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність;
паралітична непрохідність кишечнику.
Спосіб застосування та дози.
Дози препарату підбирають індивідуально. Кожному пацієнту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу.
Починати терапію препаратом можна тільки в тих хворих, у яких кількість лейкоцитів ≥ 3500/мм3 (3,5 х 109/л), кількість АКН (абсолютна кількість нейтрофілів) ≥ 2000/мм3 (2,0 х 109/л), а показники знаходяться в межах нормальних значень.
У пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що взаємодіють із клозапіном (такі як бензодіазепіни або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну), необхідні зміни у його дозуванні.
Стійка до терапії шизофренія.
Початковий етап лікування:
У перший день призначають по 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг) 1 або 2 рази на день; на другий день – 1 або 2 таблетки препарату по 25 мг. У подальшому, за умови доброї переносимості, дозу препарату можна повільно підвищувати на 25 - 50 мг так, аби протягом 2 - 3 тижнів досягти добової дози 300 мг. Потім, за необхідності, добову дозу можна підвищувати і далі, на 50 - 100 мг кожні 3 - 4 дні, краще – кожні 7 днів.
Застосування для лікування хворих літнього віку.
Рекомендується в цих випадках починати лікування з особливо низької дози препарату (у перший день - 12,5 мг одноразово), а для наступного підвищення обмежуватися дозою, що дорівнює 25 мг на день.
Терапевтичний діапазон доз.
У більшості хворих настання антипсихотичної дії препарату можна очікувати при застосуванні добової дози препарату Лепонекс® 300 - 450 мг (у декілька прийомів). У деяких хворих ефективними можуть виявитися менші дози, іншим потрібні дози до 600 мг на добу. Добову дозу можна розподіляти на окремі прийоми нерівномірно, призначаючи її більшу частину перед сном.
Максимальна доза.
Для досягнення повного терапевтичного ефекту деяким хворим потрібно призначення більш високих доз препарату. У цьому випадку доцільним є поступове збільшення дози (кожний раз не більше ніж на 100 мг) до досягнення 900 мг на добу. Слід враховувати можливість частішого розвитку побічних дій (зокрема появи судом) при застосуванні доз препарату, що перевищують 450 мг на добу.
Підтримуюча доза.
Після досягнення максимального терапевтичного ефекту у багатьох хворих є можливість перейти на застосування підтримуючих доз. Зменшувати дозу препарату слід повільно і поступово. Підтримуюче лікування повинно проводитися не менше 6 місяців. Якщо добова доза препарату не перевищує 200 мг, можна перейти на одноразовий вечірній прийом препарату.
Припинення терапії.
У разі запланованого припинення лікування препаратом Лепонекс® рекомендується поступове, протягом 1 – 2 тижнів, зменшення дози. За необхідності раптової відміни препарату (наприклад, у випадку лейкопенії) слід встановити пильне спостереження за хворим із-за можливого загострення психотичної симптоматики або симптоматики, пов'язаної з холінергічними ефектами, такими як профузний піт, головний біль, нудота, блювання та діарея.
Відновлення лікування.
Якщо після останнього прийому препарату Лепонекс® пройшло понад 2 дні, лікування слід відновлювати, починаючи з дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яка приймається один або два рази протягом першого дня. Якщо ця доза препарату переноситься добре, то в подальшому підвищення дози до досягнення терапевтичного ефекту можна здійснювати швидше, ніж це рекомендується для початкового лікування. Однак, якщо у хворого в початковий період лікування відзначалася зупинка дихання або серцевої діяльності, але потім дозу препарату вдалось успішно довести до терапевтичної, підвищення дози при повторному призначенні препарату слід здійснювати з особливою обережністю.
Перехід з попереднього лікування антипсихотиками на терапію препаратом Лепонекс®.
Коли лікування препаратом необхідно розпочати пацієнту, який вже приймає антипсихотик внутрішньо, рекомендується спочатку поступово знизити дозу чи відмінити застосування препарату. Починати терапію препаратом Лепонекс® за вищеописаною схемою можна не раніше ніж через 24 години після повного припинення прийому антипсихотика.
Зменшення ризику суїцидальних спроб у хворих на шизофренію або з шизоїд ними розладами.
Дозування та призначення такі ж, як і при лікуванні резистентної терапії шизофренії.
Курс лікування препаратом Лепонекс® - мінімум 2 роки до підтримки зниження ризику суїцидальних спроб.
Психотичні порушення, які виникають протягом терапії хвороби Паркінсона, у випадках, коли стандартна терапія була не ефективною.
Початкова доза не повинна перевищувати 12,5 мг/добу (1/2 таблетки по 25 мг), прийняти ввечері. Наступні дози збільшують на 12,5 мг, з максимальним збільшенням у 2 рази на тиждень до 50 мг, дози, яка не повинна бути досягнута до кінця 2 тижня. Всього щоденно потрібно приймати одну дозу, ввечері.
Середня ефективна доза становить від 25 мг до 37,5 мг/добу. Якщо лікування протягом тижня дозою 50 мг/добу не забезпечує позитивну терапевтичну реакцію, дозування, можливо, потрібно збільшити з приростом 12,5 мг/добу.
Дозу 50 мг/добу можна перевищувати тільки у виняткових випадках, максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 100 мг/добу.
Збільшення дози потрібно обмежити чи припинити, якщо виникає ортостатична гіпотензія чи сильний седативний ефект. Артеріальний тиск потрібно контролю вати протягом перших тижнів терапії.
Коли настає зменшення психотичних симптомів протягом як мінімум 2 тижнів, збільшення антипаркінсонічной терапії можливе, якщо базується на моторному статусі. Якщо цей підхід призводить до рецидиву психотичних симптомів, дозу препарату, можливо, потрібно збільшити з приростами 12,5 мг/добу до максимальної дози = 100 мг/добу, в одній чи розділеній на дві дози. Закінчувати терапію рекомендується поступово зменшуючи дозу на 12,5 мг за період як мінімум 1 тижня (краще 2 тижнів).
Лікування слід негайно припинити при виникненні нейтропенії чи агранулоцит озу. У цій ситуації уважний психічний контроль за пацієнтом потрібен з моменту поновлення симптомів.
Побічні реакції.
Побічні реакції клозапіну найчастіше базуються на його фармакологічних властивостях, за винятком агранулоцит озу.
При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використовувалися такі градації: " дуже часто" – (³1/10), " часто" – (від ³1/100 до <1/10), " нечасто" – (від ³1/1000 до <1/100), " рідко" – (від ³1/10000 до <1/1000), " дуже рідко" – (< 1/10000).
З боку кровоносної та лімфатичної систем
Часто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілі я, лейкоцитоз.
Нечасто: агранулоцитоз.
Рідко: анемія.
Дуже рідко: тромбоцит опенія, тромбоцитемія.
Порушення обміну речовин
Часто: збільшення маси тіла.
Рідко: порушення толерантності до глюкози, погіршення стану у пацієнтів, хворих на діабет.
Дуже рідко: кето ацидоз, гіперосмолярна кома, гостра гіперглікемія, гіперхолестеролемія, гіпертри гліцеридемія.
Порушення психіки
Рідко: неспокій, збудження.
З боку нервової системи
Дуже часто: сонливість/седативний ефект, запаморочення.
Часто: нечіткість зору, головний біль, тремор, ригідність м'язів, акатизія, екстра пірамідні симптоми, епілептичні напади, судоми, міоклонічні посмикування.
Рідко: сплутаність свідомості, делірій.
Дуже рідко: пізня дискінезія.
З боку серцево-судинної системи
Дуже часто: тахікардія.
Часто: зміни в ЕКГ, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, непритомність.
Рідко: серцево-судинна недостатність, аритмії, міокардити, перикардити, тромбоемболія.
Дуже рідко: кардіоміопатія.
З боку дихальної системи
Рідко: аспірація їжі (потрапляння в дихальні шляхи).
Дуже рідко: пригнічення/зупинка дихання.
З боку травної системи
Дуже часто: запор, гіперсалівація.
Часто: нудота, блювання, сухість у роті, підвищення печінкових ферментів.
Рідко: дисфагія, гепатит, холестатична жовтяниця, панкреатит.
Дуже рідко: блискавичний некроз печінки, парез/непрохідність кишечнику/затримка калу, збільшення навколо вушних залоз.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже рідко: шкірні реакції.
З боку сечостатевої системи
Часто: нетримання сечі, затримка сечі.
Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, пріапізм.
Загальні порушення
Дуже часто: стомленість, доброякісна гіпертермія, порушення потовиділення/терморегуляції.
Часто: нейролептичний злоякісний синдром.
Дуже рідко: раптова смерть.
Лабораторні показники
Рідко: збільшення креатинфосфокінази.
Ортостатична гіпотензія може виникати при лікуванні препаратом, є поодинокі ознаки, що можуть пов'язати ці явища із застосуванням препарату Лепонекс®. Пацієнти літнього віку, які вже мають порушення з боку серцево-судинної системи, можливо, частіше перебувають у групі ризику виникнення цих побічних явищ.
Також у пацієнтів літнього віку можуть спостерігатися такі побічні ефекти на цей препарат, як затримка сечі та запор.
Передозування.
У разі гострого навмисного або випадкового передозування препаратом Лепонекс® частота летальних випадків становить приблизно 12%. Більшість летальних випадків були обумовлені серцевою недостатністю або аспіраційною пневмонією і виникли після прийому доз препарату, що перевищують 2000 мг. Описані стани хворих, які одужали після передозування, зумовленого прийманням понад 10000 мг препарату. Однак у декількох дорослих хворих, переважно у тих, хто раніше не отримував Лепонекс®, прийом препарату всього лише в дозі 400 мг призвів до розвитку коматозних станів, що загрожували життю і в одному випадку - до летального кінця.
Скарги і симптоми.
Сонливість, летаргія, арефлексія, кома, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, делірій, екстра пірамідні симптоми, підвищення рефлексів, судоми; підвищене слиновиділення, розширення зіниці, нечіткість зору, коливання температури тіла; артеріальна гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії; аспірацій на пневмонія, задишка, пригнічення або зупинка дихання.
Лікування.
У перші 6 годин після приймання препарату - промивання шлунка і/або введення активованого вугілля (перитонеальний діаліз і гемодіаліз, швидше за все, неефективні). Симптоматична терапія при безперервному контролі функцій серцево-судинної системи, підтриманні дихання, контролі електролітів і кислотно-лужної рівноваги. Для лікування артеріальної гіпотензії не рекомендується застосовувати адреналін через небезпеку розвитку парадоксального ефекту. Через можливості розвитку відстрочених реакцій пильне медичне спостереження слід здійснювати протягом щонайменше 5 днів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
При дослідженні ре продуктивності у тварин будь-яких ознак порушень фертильності або негативного впливу клозапіну на плід виявлено не було. Однак безпека застосування препарату Лепонекс® у вагітних жінок не встановлена, тому препарат слід призначати вагітним жінкам тільки у тому випадку, коли очікуваний ефект лікування чітко перевищує можливий ризик.
Дослідження, проведені у тварин, дають змогу припустити, що клозапін екскретується у грудне молоко; а тому матері, які отримують Лепонекс®, не повинні годувати груддю.
Діти.
Безпека і ефективність лікування препаратом Лепонекс® дітей не встановлені, тому препарат не застосовують дітям.
Особливості застосування.
У зв'язку з тим, що Лепонекс® може спричинювати агранулоцит оз, обов'язковою умовою є дотримання нижчезазначених заходів безпеки.
Одночасно з препаратом Лепонекс® не повинні застосовуватися лікарські препарати, які мають виражену пригнічу вальну дію на функцію кісткового мозку. Крім того, слід уникати одночасного застосування антипсихотичних препаратів тривалої дії у формі депо, які у зв'язку зі своєю потенційною мієлосупресивною дією не можуть бути швидко виведені з організму в необхідних ситуаціях (наприклад, при виникненні гранулоцит опенії).
Пацієнтам, які мають в анамнезі первинне захворювання кісткового мозку, Лепонекс® можна призначати лише в тому випадку, коли очікуваний ефект терапії перевищує ризик розвитку небажаних реакцій. Такі пацієнти перед початком лікування препаратом повинні бути ретельно обстежені гематологом.
Особливу увагу слід приділяти хворим, які мають низьку кількість лейкоцитів внаслідок доброякісної етнічної нейтропенії. Лікування препаратом Лепонекс® у таких випадках може бути розпочато після отримання згоди гематолога.
Регулярний контроль кількості лейкоцитів і абсолютної кількості нейтрофілів. За 10 днів до початку лікування препаратом слід визначити кількість лейкоцитів і лейкоцитарну формулу, аби впевнитися в тому, що препарат будуть отримувати тільки хворі з нормальним рівнем показників (кількість лейкоцитів 3500/мм3 і абсолютна кількість нейтрофілів 2000/мм3). Після початку терапії препаратом кількість лейкоцитів і, якщо можливо, абсолютну кількість нейтрофілів слід контролю вати щотижня протягом 18 тижнів, у подальшому – не рідше одного разу на місяць протягом усього періоду застосування препарату і через 1 місяць після повного припинення застосування препарату.
Під час кожної консультації лікар повинен нагадувати хворому про необхідність негайного звернення до лікаря при виникненні будь-якої інфекції, підвищення температури тіла, болю в горлі або інших грипоподібних симптомів. У разі виникнення будь-яких симптомів інфекції слід негайно визначити лейкоцитарну формулу крові.
Зниження кількості лейкоцитів і/або абсолютної кількості нейтрофілів. Якщо у перші 18 тижнів лікування препаратом Лепонекс® кількість лейкоцитів знижується до 3500 – 3000/мм3 і/або абсолютна кількість нейтрофілів знижується до 2000 – 1500/мм3, контроль цих показників слід проводити мінімум 2 рази на тиждень.
Після 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс® гематологічний контроль з частотою мінімум 2 рази на тиждень необхідний у тому випадку, коли кількість лейкоцитів знижується до 3000 – 2500/мм3 і/або абсолютна кількість нейтрофілів – до 1500 – 1000/мм3.
Крім того, якщо у будь-який період терапії препаратом відзначається істотне зниження кількості лейкоцитів порівняно з вихідним рівнем, слід провести повторне визначення кількості лейкоцитів і лейкоцитарної формули. Зниження кількості лейкоцитів вважають «істотним» при його одноразовому зменшенні до 3000/мм3 і нижче або у разі сумарного зменшення на 3000/мм3 або більше протягом трьох тижнів.
При зниженні кількості лейкоцитів у перші 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс® до 3000/мм3 і/або абсолютної кількості нейтрофілів до 1500/мм3, а в період після 18 тижнів терапії препаратом відповідно до 2500/мм3 і/або до 1000/мм3, препарат слід негайно відмінити. У цих випадках необхідне щоденне дослідження кількості лейкоцитів і лейкоцитарної формули і пильне спостереження за хворими щодо виникнення у них грипоподібних симптомів або інших ознак, що вказують на наявність інфекції. Гематологічний контроль проводиться до повної нормалізації гематологічних показників.
Якщо після відміни препарату Лепонекс® спостерігається подальше зниження кількості лейкоцитів нижче 2000/мм3 і/або абсолютної кількості нейтрофілів нижче 1000/мм3, лікування цього стану слід проводити під керівництвом досвідченого гематолога. Якщо можливо, хворий повинен бути переведений до спеціалізованого гематологічного відділення, в окремий бокс, і йому може бути призначено введення гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулювального фактора або гранулоцитарного колонієстимулювального фактора. Терапію колонієстимулювальним фактором рекомендується припиняти після збільшення кількості нейтрофілів до рівня, що перевищує 1000/мм3.
Хворим, які припинили прийом препарату через лейкопенію і/або нейтропенію, не можна призначати препарат повторно.
Для підтвердження значень гематологічних показників рекомендується зробити наступного дня повторний аналіз крові, однак Лепонекс® слід відмінити вже після отримання результатів першого аналізу.
Контроль крові протягом перших 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс®

Кількість кров’яних клітин

Дії

Лейкоцити/мм3 (/л)

Абсолютна кількість нейтрофілів/мм3 (/л)

≥ 3500(> 3,5 х 109)

≥ 2000 (> 2,0 х 109)

Продовження лікування Лепонексом.

3000-3500

(3,0 х 109 – 3,5 х 109)

1500-2000

(1,5 х 109 – 2,0 х 109)

Продовження лікування Лепонексом, дослідження крові двічі на тиждень до стабільності чи збільшення.

< 3000 (< 3,0 х 109)

< 1500 (< 1,5 х 109)

Негайно припинити лікування Лепонексом, дослідження крові щоденно до зникнення гематологічного відхилення, контроль інфікування.

Контроль крові після 18 тижнів терапії препаратом Лепонекс®

Кількість кров’яних клітин

Дії

Лейкоцити/мм3 (/л)

Абсолютна кількість нейтрофілів/мм3 (/л)

≥ 3000(> 3,0 х 109)

≥ 1500 (> 1,5 х 109)

Продовження лікування Лепонексом.

2500-3000

(2,5 х 109 – 3,0 х 109)

1000-1500

(1,0 х 109 – 1,5 х 109)

Продовження лікування Лепонексом, дослідження крові двічі на тиждень до стабільності чи збільшення.

< 2500 (< 2,5 х 109)

< 1000 (< 1,0 х 109)

Негайно припинити лікування Лепонексом, дослідження крові щоденно до зникнення гематологічного відхилення, контроль інфікування.

Переривання терапії у зв'язку з не гематологічними причинами. Тим пацієнтам, у яких терапія препаратом Лепонекс®, яка тривала понад 18 тижнів, була перервана більше ніж на 3 дні (але менше 4 тижнів), показаний щотижневий контроль числа лейкоцитів і, якщо можливо, нейтрофілів у крові протягом додаткових 6 тижнів. Якщо при цьому гематологічних змін не відзначається, подальший контроль гематологічних показників може здійснюватися не частіше ніж один раз у 4 тижні. Якщо ж терапія препаратом була припинена на 4 тижні і більше, у наступні 18 тижнів лікування необхідний   щотижневий гематологічний контроль.
У разі розвитку еозинофілії припинити прийом препарату Лепонекс® рекомендується у тому разі, коли кількість еозинофілів перевищує 3000/мм3, а відновлювати лікування можна тільки після зниження кількості еозинофілів менше 1000/мм3.
У разі розвитку тромбоцит опенії рекомендується припинити прийом препарату, якщо кількість тромбоцитів знижується нижче 50000/мм3.
При прийманні препарату Лепонекс® може розвинутися ортостатична гіпотензія, що супроводжується або не супроводжується непритомністю. Рідко (приблизно в одного із 3000 хворих, які отримують Лепонекс®) можливий розвиток тяжкого колапсу, який може супроводжуватися зупинкою серця і/або дихання. Імовірність розвитку таких ускладнень вища під час початкового підбору дози препарату, коли її збільшують надто швидко. Дуже рідко ці ускладнення розвивалися навіть після першого приймання препарату. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом потрібне пильне медичне спостереження за хворими. Тахікардія, що виникає у спокої і супроводжується аритмією, задишкою та симптомами серцевої недостатності, може рідко виникати як протягом першого місяця приймання препарату Лепонекс®, так і наприкінці терапії. Поява цих симптомів потребує термінової діагностичної оцінки на наявність міокардиту. У разі підтвердження цього діагнозу прийом препарату слід припинити.
Контроль артеріального тиску у положенні стоячи та лежачи необхідно проводити протягом перших тижнів терапії у хворих на хворобу Паркінсона.
У хворих із судомами в анамнезі при наявності серцево-судинних захворювань або хвороби нирок доза препарату, що призначається першого дня, не повинна перевищувати 12,5 мг одноразово; подальше збільшення дози слід проводити повільно, малими «кроками».
Пацієнти із супровідними захворюваннями печінки стабільного перебігу можуть отримувати Лепонекс® , але потребують регулярного дослідження показників функції печінки в процесі терапії. Якщо під час лікування препаратом розвиваються симптоми, які можуть вказувати на порушення функції печінки (нудота, блювання і/або анорексія), слід негайно зробити аналіз печінкових проб. У разі клінічно значимого підвищення цих показників або появи симптомів жовтяниці, лікування препаратом Лепонекс® слід припинити. Відновити лікування можна лише за умови нормалізації показників функції печінки. Після відновлення лікування необхідно продовжувати регулярно контролю вати показники функції печінки.
Пильне спостереження показано за пацієнтами зі збільшенням передміхурової залози і хворими на закрито кутову глаукому. Під час терапії препаратом можливе скороминуще підвищення температури тіла до 38 С і більше, причому частота цього явища найвища   у перші 3 тижні лікування. Це підвищення температури має, звичайно, доброякісний характер. Іноді воно може супроводжуватися збільшенням або зменшенням кількості лейкоцитів у крові. Хворих із підвищеною температурою необхідно пильно обстежити для виключення наявності інфекційного захворювання або розвитку агранулоцит озу. У разі високої температури слід пам'ятати про можливість розвитку злоякісного нейролептичного синдрому.
Оскільки Лепонекс® може спричинювати седативний ефект і збільшення маси тіла, що підвищує ризик розвитку тромбоемболії, слід уникати імобілізації хворих.
Зрідка відзначається поява гіперглікемії високого ступеня, яка іноді призводить до кето ацидозу у хворих, які мають первинну гіперглікемію в анамнезі. Дія препарату на рівень глюкози хворих на діабет не була вивчена. Можливі зміни толерантності до глюкози супроводжуються у пацієнтів появою полідипсії, поліурії, поліфагії та слабкістю. Під час стійкого прояву симптомів гіперглікемії прийом препарату Лепонекс® слід припинити.
Лепонекс® не рекомендовано застосовувати пацієнтам літнього віку, які страждають на деменцію.
Жінки дітородного віку. У деяких жінок, які лікувалися антипсихотичними препаратами, відмінними від препарату Лепонекс®, може розвинутись аменорея. Повернення нормальної менструації може бути результатом переходу з інших антипсихотичних препаратів на Лепонекс®. Адекватні консервативні міри повинні бути забезпечені жінкам дітородного віку.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
У зв'язку зі здатністю препарату Лепонекс® виявляти седативний вплив і знижувати поріг судомної готовності пацієнтам слід уникати керування автомобілем і механічними пристроями, особливо у перші тижні лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасно з препаратом Лепонекс® не можна застосовувати препарати, які мають істотний пригнічу вальний вплив на функції кісткового мозку.
Лепонекс® може посилювати центральну дію алкоголю, інгібіторів МАО та препаратів, що пригнічують ЦНС (засоби для наркозу, антигістамінні препарати та бензодіазепіни).
Особливої обережності слід дотримуватись у тих випадках, коли лікування препаратом Лепонекс® призначають хворим, які отримують (або нещодавно отримували) бензодіазепіни або будь-які інші психотропні препарати, оскільки при цьому підвищується ризик розвитку колапсу, який в деяких випадках може бути тяжким і призводити до зупинки серця і/або дихання.
Через можливість адитивної дії слід з обережністю застосовувати одночасно препарати, які мають антихолінергічний, гіпотензивний ефекти, а також препарати, що пригнічують дихання.
Оскільки клозапін значною мірою зв'язується з білками плазми, призначення препарату Лепонекс® хворим, які приймають будь-який інший препарат, який має високе зв'язування з білками (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення концентрації цього препарату у крові і внаслідок цього - до виникнення характерних для нього побічних реакцій. І, навпаки, при застосуванні препаратів, які значною мірою зв'язуються з білками плазми, внаслідок витіснення клозапіну із зв'язку з білками можуть розвинутися властиві йому побічні ефекти.
Оскільки метаболізм клозапіну опосередкований, головним чином, цитохромом Р450 1А 2 і, можливо, меншою мірою - цитохромом Р450 2D6, одночасне застосування препаратів, які мають спорідненість з одним або обома ферментами, може призвести до збільшення концентрації в плазмі клозапіну і/або препарату, який приймають одночасно. Однак при спільному застосуванні з клозапіном трициклічних антидепресантів, фенотіазинів та анти аритмічних засобів І С класу, які характеризуються зв'язуванням з цитохромом Р450 2D6, клінічно значущих взаємодій до цього часу не відзначено. Проте теоретично можливо, що клозапін може підвищувати концентрації цих препаратів у плазмі, у зв'язку з чим не виключено, що їх слід у таких випадках застосовувати в менших дозах, ніж звичайно рекомендується.
Застосування циметидину або еритроміцину одночасно з високими дозами препарату Лепонекс® призводило до збільшення концентрацій клозапіну в плазмі і розвитку побічних явищ.
Ципрофлоксацин може призвести до підвищення рівня клозапіну в плазмі, в результаті чого можуть виникнути побічні ефекти.
Повідомлялося про підвищення рівнів клозапіну в сироватці крові у хворих, які отримували Лепонекс® одночасно з флувоксаміном (до 10 разів) або з іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, такими як пароксетин, сертралін, флуоксетин або циталопрам (до 2 разів).
Лікарські препарати, яким властиво підвищувати активність ферментів системи цитохрому Р450, можуть знижувати концентрації клозапіну в плазмі. Відміна карбамазепіну, який приймали одночасно, призводила до підвищення рівня клозапіну в плазмі. Показано, що одночасне застосування фенітоїну призводило до зниження концентрацій клозапіну в плазмі, що супроводжувалося зниженням ефективності препарату.
Одночасне приймання літію або інших препаратів, що впливають на функції ЦНС, може підвищити ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому.
Завдяки своїй норадренолітичній дії, Лепонекс® може ослаблювати гіпертензивну дію норадреналіну або інших препаратів з переважною -адренергічною дією і усувати пресорну дію адреналіну.
Застосовувати Лепонекс® у комбінації з іншими нейролептиками не рекомендується.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лепонекс® - антипсихотичний препарат, що відрізняється від «класичних» нейролептиків.
Він виявляє слабку блокуючу дію на допамінові D1-, D2-, D3- і D5-рецептори і дуже сильну – на D4-рецептори, крім того, чинить виражену адренолітичну, антихолінергічну, антигістамінну та антисеротонінергічну дію.
Лепонекс® має швидкий і виражений седативний ефект і чинить сильну антипсихотичну дію. Антипсихотичний ефект відзначається у хворих на шизофренію, резистентних до лікування іншими лікарськими препаратами. У таких випадках Лепонекс® ефективний відносно як продуктивної симптоматики шизофренії, так і симптомів випадіння. У перші 6 тижнів після початку лікування клінічно значуще поліпшення спостерігалося приблизно у третини хворих, а при продовженні терапії до 12 місяців – приблизно у 60% пацієнтів. Крім того, була описана позитивна динаміка деяких когнітивних розладів. В епідеміологічних дослідженнях також було показано, що у хворих, які отримували лікування препаратом Лепонекс®, має місце зниження частоти самогубств і суїцидальних спроб майже у 7 разів порівняно з хворими на шизофренію, які не отримували даний препарат.
Лепонекс® практично не спричинює серйозних екстра пірамідних реакцій типу гострої дистонії. Паркінсоноподібні реакції та акатизія відзначаються дуже рідко. На відміну від «класичних» нейролептиків, Лепонекс® не підвищує або майже не підвищує рівні пролактину, що дає змогу уникнути таких побічних ефектів, як гінекомастія, аменорея, галакторея та імпотенція.
Фармакокінетика. Всмоктування препарату після прийому внутрішньо досягає 90 – 95%; ні швидкість, ні ступінь всмоктування не залежать від вживання їжі.
При першому проходженні через печінку клозапін незначною мірою зазнає метаболізму. Абсолютна біодоступність становить 50 – 60%. При рівноважному стані при дворазовому прийманні препарату протягом тижня максимальні концентрації в крові досягаються в середньому, через 2,1 години (від 0,4 до 4,2 години), об'єм розподілу становить 1,6 л/кг. Зв'язування клозапіну з білками плазми досягає приблизно 95%. Його виведення має двофазний характер, середній період напів виведення кінцевої фази становить 12 годин (діапазон коливань - від 6 до 26 год). Після одноразового прийому 75 мг препарату період напів виведення термінальної фази становить, у середньому, 7,9 години. Це значення зростає до 14,2 години при досягненні рівноважного стану внаслідок застосування препарату в дозі 75 мг на добу протягом не менше 7 днів. Було відзначено, що в період рівноважного стану при підвищенні добової дози препарату з 37,5 мг до 75 мг і 150 мг (у два прийоми) спостерігається лінійне дозозалежне збільшення   площі під кривою «концентрація-час» (AUC), а також збільшення максимальних і мінімальних концентрацій у плазмі.
Перед виведенням клозапін майже повністю метаболізується. Активність має лише один із його основних метаболітів – дезметил-похідне. Його фармакологічні ефекти нагадують дію клозапіну, але виражені значно слабше і менш тривалі. У незміненому вигляді клозапін виявляється в сечі і калі лише у слідовій кількості. Приблизно 50% від величини прийнятої дози препарату виділяється у вигляді метаболітів із сечею і 30% - з калом.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:

округлі, пласкі таблетки, зі скошеними краями, з рискою кутової форми та літерами LO (25 мг), ZA (100 мг) з одного боку таблетки та SANDOZ – з іншого, жовтого кольору.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 0С.

Написати відгук


Ваше Ім’я:


Ваш відгук: Увага: HTML не підтримується! Використовуйте звичайний текст.

Оцінка: Погано           Добре

Введіть код, вказаний на зображенні: