Пентаса (Pentasa) 2 г, 60 пакет-саше

ПЕНТАСА (PENTASA)
 

Склад.
Діюча речовина: месалазин; 1 пакетик містить месалазину 1 г або 2 г;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, етилцелюлоза.
Лікарська форма. Гранули пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група. Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Код АТС A07E C02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Виразковий коліт, хвороба Крона.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до месалазину, до будь-якого з компонентів препарату або до саліцилатів, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, кровотеча, печінкова й/або ниркова недостатність, період годування груддю, вагітність, дитячий вік (до 2 років).
Спосіб застосування та дози.
Виразковий коліт
Стадія загострення
Дорослі: дозу, що становить до 4 г месалазину, розподілену на 2-4 прийоми на добу, лікар підбирає індивідуально.
Діти віком від 2 років: дозу, що становить 20–30 мг месалазину на 1 кг маси тіла на добу.
Підтримуюча терапія
Дорослі: рекомендується прийом 2 г месалазину один раз на добу.
Діти віком від 2 років: доза, що становить 20–30 мг месалазину на 1 кг маси тіла на добу.
При лівосторонньому виразковому коліті можливий додатковий прийом локальних форм препарату Пентаса для досягнення необхідної концентрації препарату в дистальних відділах товстої кишки.
Хвороба Крона
Стадія загострення і підтримуюча терапія
Дорослі: дозу, що становить до 4 г месалазину,   розподілену на 2-4 прийоми на добу, лікар підбирає індивідуально.
Діти віком від 2 років: доза, що становить 20–30 мг месалазину на 1 кг маси тіла на добу, підбирається індивідуально.
Вміст пакетика потрібно висипати в рот та запити водою не розжовуючи. Важливо регулярно приймати препарат, щоб досягнути оптимального ефекту.
Побічні реакції.
Система травлення: нудота, блювання, печія, діарея, метеоризм, біль   у   животі; рідко -   стоматити, підвищення рівня трансаміназ печінки, гепатит, цироз, панкреатит, загострення симптомів коліту.
Серцево-судинна система: дуже рідко -   перикардит, міокардит.
Нервова система: головний біль, запаморочення, полінейропатія, внутрішньо черепна гіпертензія.
Імунна систем: гіпер чутливість до компонентів препарату, незалежно від дози препарату, медикаментозна хвороба.
Сечовидільна система: протеїнурія, гематурія, олігурія, анурія, кристалурія, нефротичний синдром.
Дихальна система: задишка, кашель, алергічний альвеоліт, легенева інфільтрація, легенева еозинофілі я, бронхоспазм, пневмонія.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, дерматози (псевдоеритроматоз), пацієнти з алергією на саліцилати, таким же чином реагують при застосуванні месалазину.
Органи кровотворення: еозинофілі я (як прояв алергічної реакції), анемія, в тому числі а пластична, лейкопенія (включаючи гранулоцит опенію), агранулоцит оз, тромбоцит опенія, панцитопенія.
Інші: слабкість, паротит, фото сенсибілізація, синдром вовчакопоібний, олігоспермія, алопеція, зменшення продукції слізної рідини.
  Передозування.
Враховуючи унікальну лікарську форму у вигляді гранул пролонгованої дії та специфічні фармакокінетичні властивості месалазину, системний ефект має лише незначна частина активної речовини, тому не слід очікувати розвитку симптомів передозування навіть при високих дозах застосування препарату.
Симптоми передозування: нудота, блювання, гастралгія, слабкість, сонливість.
Лікування симптоматичне: відновлення кислотно-лужного балансу залежно від ситуації і заміщення втрати електролітів при змішаному алкалозі/ацидозі; поповнення об'єму рідини, втраченої унаслідок   надмірного потовиділення і блювання; при гіпоглікемії – введення глюкози. Ретельний контроль функції нирок.
  Застосування у період вагітності або годування груддю.
Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар'єр. Обмежені відомості про застосування даної речовини вагітними жінками не дають змоги оцінити можливу токсичну дію. Месалазин потрапляє в грудне молоко. Концентрація месалазину в грудному молоці нижча, ніж у крові матері, у той час як метаболіт, що утворюється – ацетилмесалазин – з'являється в молоці в таких самих або більших концентраціях. У грудних дітей, матері яких застосовували Пентасу, несприятливих ефектів не спостерігалося, однак існуюча інформація обмежена. Під час вагітності й в період годування груддю Пентаcу слід застосовувати з обережністю й тільки в тому випадку, коли, на думку лікаря, можлива користь від дії препарату перевищить можливий ризик.
  Особливості застосування.
Пентаcа (5-аміно саліцилова кислота) можна призначати з обережністю більшості пацієнтів, які мають алергічні реакції до сульфасалазину або ризик розвитку алергії до саліцилатів, при лікуванні таких пацієнтів за ними слід вести ретельне спостереження.
У випадку гострих симптомів: судом, абдомінального болю, гарячки, нестримного головного білю або висипу потрібно негано припинити лікування.
Слід з обережністю застосовувати препарат при порушенні функції печінки. Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам із нирковою недостатністю. Необхідно регулярно контролю вати функцію нирок, а саме, вимірюючи рівень креатині ну в сироватці крові (особливо в початковій фазі лікування). Порушення функції нирок у пацієнта під час лікування може бути спричинене нефротоксичною дією месалазину. При підозрі на розвиток міокардиту чи перикардиту або в разі зміни складу крові лікування слід припинити. Проявами вищевказаних побічних реакцій можуть бути: у разі виражених змін складу крові – підвищена кровоточивість, підшкірні крововиливи, біль у горлі та гарячка, а в разі перикардиту чи міокардиту – гарячка та загрудинний біль в поєднанні з задишкою. Пацієнти, що становлять групу „повільних ацетиляторів”, мають підвищений рівень розвитку побічних ефектів. Може спостерігатися забарвлювання сечі та слізної рідини у жовто-оранжевий колір, забарвлювання контактних лінз.
Дуже рідко повідомлялося про серйозні зміни в складі крові. При підозрі на такі реакції лікування слід припинити. Пацієнтам літнього віку немає потреби зменшувати дозування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами. У випадку розвитку побічних ефектів з боку ЦНС слід утримуватись від керування авто транспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Посилює гіпоглікемічну дію похідних сульфонілсечовини, ульцерогенність глюкокортикостероїдів, токсичність метотрексату. Послаблює активність фуросеміду, спіронолактону, сульфаніламідів, рифампіцину. Посилює дію антикоагулянтів. Підвищує ефективність урикозуричних препаратів (блокаторів канальцевої секреції). Сповільнює абсорбцію ціанокобаламіну.   Мезалазин можливо здатний послаблювати небажану дію глюкокортикоїдів на слизову оболонку шлунку, може зменшувати всмоктування дигоксину.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Месалазин як активний компонент сульфасалазину має протизапальну дію за рахунок інгібування активності нейтрофільної ліпооксигенази та синтезу простагландинів і лейкотрієнів. Сповільнює міграцію, де грануляцію і фагоцитоз нейтрофілів, а також секрецію імуноглобулінів лімфоцитами, зв'язує вільні радикали. Має антибактеріальну дію (проявляється у товстому кишечнику) стосовно кишкової палички та деяких коків. Знижує ризик рецидиву хвороби Крона, особливо у хворих на ілеїт з великою тривалістю захворювання. Терапевтичні властивості месалазину при пероральному застосуванні обумовлені більшою мірою його місцевою дією на запалені ділянки кишечнику, аніж системною дією.
Фармакокінетика.  
Терапевтична дія месалазину в основному визначається його місцевим контактом з ділянкою запалення слизової оболонки кишечнику.
Гранули месалазину вкриті етилцелюлозою. Після застосування та розчинення месалазин поступово вивільняється з кожної мікро гранули під час пасажу таблетки шлунково-кишковим трактом, від дванадцяти палої до прямої кишки за будь-яких значень рН кишкового середовища. Через годину після перорального застосування препарату мікро гранули виявляються у дванадцяти палій кишці незалежно від вживання їжі. Середній час пасажу кишечником у здорових добровольців становить 3–4 години..
Біо трансформація: месалазин перетворюється на N-ацетил-месалазин (ацетил-месалазин) як пре системно у слизовій оболонці кишечнику, так системно в печінці. Незначне ацетилювання здійснюється за участі бактерій товстого кишечнику, в   результаті чого утворюється N-ацетил-5-аміно саліцилова кислота. Ацетилювання месалазину, очевидно, не пов'язане з індивідуальними особливостями фенотипу пацієнта. Також вважається, що ацетил-месалазин є клінічно та токсикологічно неактивним.
Всмоктування: від 30 до 50% препарату при пероральному застосуванні всмоктується в тонкому кишечнику. Вже через 15 хвилин після введення месалазин визначається в плазмі крові. Максимальна концентрація месалазину в плазмі крові відзначається через 1–4 години після застосування препарату. Концентрація месалазину в плазмі поступово знижується, і вже через 12 годин після застосування не визначається. Крива концентрації ацетил-месалазину в плазмі має такий самий характер, але в цілому для нього характерні вищі концентрації й повільніша елімінація. Метаболічне співвідношення в плазмі ацетил-месалазину до месалазину становить 3,5 до 1,3 після перорального введення 500 мг 3 рази на день і 2 г 3 рази на день відповідно, що відображає насичене залежне від дози ацетилування.
Середні стабільні концентрації месалазину в плазмі крові становлять 2 мкмоль/л, 8 мкмоль/л і 12 мкмоль/л після 1,5, 4 і 6 г на добу відповідно. Для ацетил-месалазину ці концентрації становлять відповідно 6 мкмоль/л, 13 мкмоль/л і 16 мкмоль/л. Проходження й вивільнення месалазину після перорального введення не залежать від прийому їжі, так як системне всмоктування буде знижене.
Розподіл: месалазин і ацетил-месалазин не проникають через гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язування месалазину з білками плазми становить приблизно 50%, а ацетил-месалазину – приблизно 80%.
Виведення: період напів виведення месалазину з плазми крові становить приблизно 40 хвилин, а ацетил-месалазину – приблизно 70 хвилин. Зважаючи на те, що месалазин постійно вивільнюється при проходженні через шлунково-кишковий тракт, визначити період напів виведення після перорального застосування препарату неможливо. Досліди показали, що месалазин досягає стабільної концентрації після перорального застосування впродовж 5 днів.
Месалазин і ацетил-месалазин виводяться із сечею й фекаліями; із сечею виводиться переважно ацетил-месалазин.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: кругло ваті гранули від   білова того до світло-коричневого кольору.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати   в недоступному для дітей місці, при кімнатній температурі (від 15 до 25°С) в оригінальній упаковці.

Написати відгук